Ти – покидьок. Як про це правильно сказати

Ти - покидьок. Як про це правильно сказатиДвічі за останній тиждень я був утягнутий до дискусії щодо того, як правильно критикувати співробітників, або, точніше, їхні вчинки. Приводом до дискусії стала моя категорична незгода з “класичними”, чи, можливо, “загальноприйнятим” підходом щодо критики у процесі так званої “менеджерської взаємодії”.

Ось що вважається правильним:
1. Не можна критикувати людину, а лише її вчинки.
2. Процес “критичної комунікації” треба будувати за принципом гамбургера. Спочатку сказати “як у нас все круто” (булочка), потім трохи покритикувати (котлета), потім розвовісти, що насправді все це дрібниці, бо далі буде ще крутіше (ще одна булочка). Я трохи, перебільшую, ясна річ, але принцип саме такий.
3. Хвалити треба на людях, а критикувати завжди наодинці.
… Ну і далі в такому ж стилі.

Я думаю, що ці правила, м’яко кажучи, застарілі.

Давайте розмірковувати разом. “Не можна критикувати людину, а лише її вчинки”. Іншими словами, якщо вам хочеться сказати “Ти – мудрагель”, то ви маєте оформити вашу думку наступним чином: “Мені здається, що твій останній виступ на нараді був трішечки мудрагельским”.

Прихильники цієї теорії вважають, що якщо керівник буде оцінювати вчинки підлеглого, а не його особистість, то останній не буде ображатися. Вибачте, але це маячня сивого бичка. Будь-яка людина, коли критикують її вчинки, моментально перенесе ці слова на себе! Стверджую – будь-яка! Люди ж, насправді, не дурні, і процес аналізу дійсності, у тому числі слів шефа, триває постійно, усвідомлено чи ні. Тому немає принципової різниці як ви подасте інформацію, шкоду особистості буде вчинено.

MUST READ:  Миграция способностей

До речі, це явище, як взагалі ставлення до критики, має певну психологічну складову, пов’язану з відчуттям провини. Наша особистість має певні захисні бар’єри, що стоять на сторожі нашого психічного здоров’я. Один із таких бар’єрів, що має коріння в інстинкті самозбереження, звучить так: “Я не винен”.

Це властивість будь-якої людини, закладена в генетичному коді. Будь-які натяки (а критика є саме таким натяком), що ти винен, будуть наштовхуватися на жорсткий опір. Тому, що відчуття провини руйнує особистість. Ось так просто.

Друге правило – правило канапки. Така ж сама чистісінька маячня. Перевірте самі. Домовтеся з одним із ваших співробітників, щоби після вашої зустрічі один-на-один і критики іншого співробітника, одразу ж після виходу із кабінету перший запитав у другого: “І про що говорили з шефом?” Закладаюся на пляшку “Немірова”, що який би бутерброд з лестощів ви не вистелили, відповідь за вашими дверима будет така: “Отримав прочухана аж по самі …” (ну, ви зрозуміли).

Штірліц, разом з Мюллером були неправі. Запам’ятовується не останнє сказане слово, а те, яке було найяскравішим. А найяскравіше слово – це слово про тебе. І негативне завжди яскравіше за позитивне, на жаль. Поспостерігайте за собою, і ви переконаєтесь.

MUST READ:  Які бувають організаційні структури

Отже, що ж робити? Чи є можливість надавати співробітникові “негативний” зворотний зв’язок без погіршення стосунків та психологічного стану?

Ось мої власні правила, які, можливо, вам, будуть у пригоді, а може здаватимуться недієвими.

Перш ніж починати комунікацію, прийміть наступне:
– Кожна людина має право на помилку.
– Люди вчаться переважно на власному досвіді. Негативний досвід набагато талановитіший вчитель, аніж позитивний.

У процесі комунікаціі:
– Не критикуйте взагалі. Це дуже важко. Але критика дисфункціональна.
– Встановлюйте об’єктивний еталон ідеально виконаної роботи. Краще в цифрах – їх важче перебрехати і піддати сумніву. (До початку роботи, а не після).
– Спілкуйтеся за допомогою запитань, а не тверджень.
– Основне запитання: “Як ти вважаєш, чому?”.
– Наступне запитання: “Як ти вважаєш, а що У НАС не вийшло?”
– Наступне запитання: “Як ти вважаєш, що ми можемо з цим зробити? Наступного разу? Прямо зараз?”
– Обговорюйте процес, а не лише результат. (І до початку роботи, і після).
– Не карайте без крайньої потреби.
– Письмово фіксуйте досвід. Допомагайте людям оминати найболючіші граблі, що розкидані на дорозі.
– Не забувайте про мотивацію. Мотивована людина за інших однакових обставин зробить набагато менше помилок, ніж демотивована.

Ось такі правила. Спробуйте і розкажіть про результат. Сподіваюсь, будуть вам у пригоді в такій нелегкій справі, як спілкування з людьми.