Одного разу, коли день занять уже наближався до кінця, учень запитав Учителя:
– Підкажи, як мені бути. Я заступник директора фірми. Мій директор платить співробітникам дуже низькі зарплати. У результаті люди постійно звільняються, на їхнє місце приходять нові, їм треба спочатку ввійти в курс справи, навчитися, а потім вони бачать, що перспектив на покращення ніяких, і теж ідуть.
– Ти намагався пояснити це директорові? – запитав Учитель.
– Так, тричі. Але я відчуваю, що мені не вистачає аргументів. Щораз він вислуховує мене й говорить, що це все так, але який-ніякий прибуток фірма все ж таки одержує. «От будуть працювати краще, – говорить він, – тоді буду платити більше». Я не можу пояснити йому, що люди ніколи не будуть краще працювати в такій ситуації.
Учитель узяв чашку, налив у неї до країв воду із глечика й випив. Потім налив в іншу чашку приблизно половину й сказав учневі:
– Випий!
Він випив, а Вчитель сказав йому:
– Ні, ти випий повну чашку!
– Але як же, – здивувався учень, – я вип’ю повну чашку, якщо ти налив лише половину? А! Я зрозумів, треба сказати директору, що неможливо випити із чашки більше, ніж у неї налив?
– Спробуй, – сказав Учитель.
У записах учнів ми знайшли вказівки на те, що цей приклад, імовірно, не допоміг, тому що незабаром учень, який запитував Учителя, пішов з тієї фірми і відкрив власну справу. До речі, він розповів, що взяв до себе багатьох людей, з якими познайомився на колишній роботі й був дуже задоволений тим, як вони трудилися в нього.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців