Ейчар у ролі Бога

Коли чергова компанія починає усвідомлювати важливість корпоративної культури і її вплив на процеси організації, вона замислюється про ейчара (HR-менеджера). У рідкісних випадках (коли компанія особливо велика та потужна) вона може заснувати цілий HR-відділ. Приймаючи рішення про створення посади HR-директора/відділу, компанія часто потрапляє під вплив одного з найбільш розповсюджених міфів про корпоративну культуру: вона починає вірити, що одна людина (HR, консультант) чи один спеціалізований відділ здатні створити чи змінити корпоративну культуру компанії… Але це не так!

Всі ми неодноразово чули історії про те, як компанія найняла HR для того, щоб змінити/створити корпоративну культуру, а він все зіпсував. Проте, мало хто з нас здогадується, що ця сумна легенда не може мати іншого закінчення, тому що ситуація, описана в ній, базується на стійкому міфові.

Культура завжди пов’язана з людьми, причинами та способами їх поведінки, їх ставленням до певних цінностей та до тих людей, які постулюють такі цінності. Тому носіями корпоративної хвороби також буває тільки людина або група людей. Неможливо вилікувати хворобу, не змінивши людей. Але так само правда й те, що дуже часто звільнити людину набагато простіше, ніж змінити думки в голові цієї людини.

MUST READ:  Ейчар у трьох словах

У суперечці між культурою та змінами завжди перемагає культура. Людина, яка звикла поводитися саме так, а не інакше, яка не бачить причин до змін і не бажає змінюватися, швидше покине компанію, ніж погодиться на трансформацію себе і корпоративної культури. Якщо ж ця людина займає у компанії високу посаду – тоді все набагато складніше. Якщо сам генеральний директор компанії глибоко в душі не бажає змінюватися, тоді ніякий HR не зуміє допомогти. Хіба що він (HR) наділений здатностями Бога.

Корпоративна культура – це культура першої особи та її найближчого оточення. Тому сам по собі HR-менеджер не здатен нічого змінити. Але покращувати культуру все-таки необхідно. Адже погана корпоративна культура, як радіація – її не видно, але вона вбиває.

Навіяно виступом Олени Гапич, віце-президента з організаційного розвитку, партнера компанії Softline на III HR-конференції “Корпоративна культура 2007: Чужі тут не ходять”.