Спеціалізація як стратегія майбутнього для лікарень

Спеціалізація як стратегія майбутнього для лікарень“Для лікарень, принаймні американських, намагання бути всім для всіх пацієнтів не є більше життєздатною стратегією”. Так пишуть автори однієї з останніх статей в журналі The McKinsey Quarterly. Що ж, це правда не лише для США. Який вихід? Спеціалізуватися на тому, що добре вмієш, що потрібно суспільству і що дозволить розвиватися.

Дуже поширений сьогодні принцип “чим більший об’єм, тим краще” не приведе медичні заклади ні до чого доброго у сенсі переваг на ринку. Така перевага як “у нас Ви знайдете все” дуже швидко застаріває, і конкуренція починає вестися на тому, де краще обладнання або новіший ремонт.

Стратегія “у нас є все” має ще два серйозні недоліки – ринковий та бізнесовий.

Ринковий полягає у тому, що пацієнти хочуть, щоб до їхнього здоров’я ставилися особливо уважно, а лікував їх найкращий спеціаліст з того чи іншого захворювання. Це факт, що “лікарням-супермаркетам” важко асоціювати себе із індивідуальним підходом та спеціалізованістю саме на тій хворобі, яку лікує пацієнт. У великій лікарні пацієнтів повинно бути багато, допомога має надаватися швидко, а випадки повинні бути стандартними.

MUST READ:  Демінг і теніс

Бізнесовий недолік полягає у хибному уявленні, що лікування усіх захворювань приносить закладу гроші. Насправді ж тут діє відоме правило Парето. Лікування лише близько 20% видів захворювань приносить лікарні близько 80% її прибутку. Причинами цього може бути високий рівень попиту, значна економія на масштабах, або високий рівень компетенції у лікуванні саме цих станів. Найкраще, коли три фактори об’єднуються. А це об’єднання може забезпечити саме спеціалізація на станах, на які є попит серед пацієнтів і лікування яких є високомаржинальним з економічної точки зору.

Безперечно, закликати великі медичні центри почати лікувати лише 1-2 хвороби – божевілля. Але щоб бути конкурентними, лікарням варто зосередити основні власні ресурси на лікуванні лише частини захворювань. У їх виборі необхідно враховувати три фактори: попит (суспільну потребу), компетенцію та прибутковість.