Пол Шпігельман (Paul Spiegelman), засновник та генеральний директор компанії Beryl, давно і цілеспрямовано працює над створенням унікальної корпоративної культури, основний фокус якої звернений до співробітників. Свою роботу він відображає на сторінках книги, написаної спільно із колегами “Посібник з усмішки: Погляд працівників на культуру, лояльність та прибуток” (Smile Guide: Employee Perspectives on Culture, Loyalty and Profit). Нижче наведено кілька опублікованих на сайті Inc. порад Шпігельмана, як зробити своїх підлеглих щасливими.
Мітки: співробітник
співробітник
Ти – покидьок. Як про це правильно сказати
Двічі за останній тиждень я був утягнутий до дискусії щодо того, як правильно критикувати співробітників, або, точніше, їхні вчинки. Приводом до дискусії стала моя категорична незгода з “класичними”, чи, можливо, “загальноприйнятим” підходом щодо критики у процесі так званої “менеджерської взаємодії”.
Менеджмент, конфлікт інтересів, довіра й Адізес
Ось моє питання на сьогодні – як зробити так, щоб кожен співробітник мислив і приймав рішення так само, як я – власник підприємства? Не більше, не менше. Як зробити так, щоб у кожному кроці найманий співробітник ставив в основу інтереси організації вище особистих, тимчасових?
Що насправді означає працювати в Google?
Нещодавно журнал Mashable опублікував цікаві цитати з гілки обговорення сайту Reddit, в якій співробітники Google ділилися своїм досвідом праці у цій компанії. Звісно, їхні коментарі були анонімними, а тому повинні сприйматися зі здоровою ноткою критики та недовіри. Втім, із деякими фактами дуже цікаво познайомитися!
П’ять міфів про працівників «покоління Y»
“Не знаю, як щодо вас, а я вже втомилася слухати, наскільки неефективними та поганими є молоді співробітники”, – пише президент Human Resource Solutions Роберта Матусон (Roberta Matuson) у своєму блозі Generation Integration. Вона наводить п’ять основних міфів, які переслідують молодих працівників.
Як змінилася мотивація співробітників у XXI столітті
Представники бізнесу звикли говорити, що вони працюють у надзвичайно мінливому середовищі, і для того, щоб досягнути успіху їм потрібно бути надзвичайно гнучкими. Іноді в мене складаєтсья враження, що окремі особистості “ловлять кайф” від обсмоктування того, у наскільки складному середовищі їм доводиться працювати і наскільки “гнучкими” бути. Але, якщо звернути увагу на реальний стан справ у такій сфері, як, скажімо, мотивація, то у більшості випадків ми бачимо, що ні про яку “гнучкість” чи “здатність пристосовуватися” не може бути навіть мови.
Чи легко знайти талановитих працівників? Ще один кризовий міф!
Продовжуючи тему, підняту у статті про вимушену лояльність, сьогодні мені б хотілося поміркувати про ще один доволі розповсюджений міф, який виник внаслідок кризи. Звучить він приблизно так: “Під час кризи знайти «вільних» талановитих співробітників на ринку набагато простіше, ніж у часи процвітання. Та й коштують вони набагато дешевше!”
Скільки можна вимірювати ефективність праці годинами?
“Ми давно дотримувалися точки зору, що принципи та філософія гнучкого графіку роботи (flexible working) мають кілька суттєвих недоліків, – стверджує Джон Блеквел (John Blackwell), один із дописувачів журналу Management-Issues, – І одним з основних аспектів проблеми є те, що результат праці занадто часто намагаються прив’язати до часу. Навіть тоді, коли таке “прив’язування” є абсолютно недоречним”.
Не варто плутати…
Якщо працівникові, або що навіть гірше – керівнику – притаманні дві такі риси, як “розум” і “лінь”, тоді він може обґрунтувати практично будь-який свій недостойний вчинок достойними причинами. Тому вам варто навчитися розпізнавати такі хитрі інтерпретації. І не тільки у своїх підлеглих – а насамперед – у собі самому, стверджує автор блога Life Beyond Code Раджеш Сетті (Rajesh Setty).
“Кого” або “що” варто скорочувати під час кризи?
Коли фінансові та економічні реалії досягають “точки кипіння” – компанії частенько вирішують вдатися до скорочень. І у абсолютній більшості випадків йдеться про найбанальніший їх різновид – скорочення персоналу. Втім, деякі компанії поводяться більш винахідливо – скорочуючи години (і відповідно – зарплатню), а не людей.