Дослідження про пластичність мозку: чи зможемо ми навчатися як у дитинстві

21.11.2016

У дітей дивовижний мозок. Вони можуть вивчати дві мови в дитинстві так само легко як одну. Раннє дитинство – ключовий період, коли навчання музиці сприяє розвитку вміння, відоме як абсолютний слух. І це ще не все – діти та підлітки здатні розвивати певні навички та вміння набагато швидше, ніж більшість дорослих.

В певному розумінні мозок дитини досить «гнучкий», іншими словами, легко пристосований до змін. З віком така гнучкість поступово зникає. Наший мозок та особистість стають «пластичними», деякі речі стає тяжче запам’ятати чи змінити.

В сучасному світі як ніколи постає все більша необхідність здобувати нові навички, і в цьому дорослі заздрять тому, як швидко діти «схоплюють» нові поняття. Але дослідники вже шукають шляхи, які допоможуть відновити дорослим втрачену первинну силу мозку, це підтверджує Річард Фрідман, викладач психіатрії та директор поліклініки психофармакології при медичному центрі Вейла Корнела.

Якщо дослідники не помиляються, одного дня ми зможемо отримати назад здатність запам’ятовувати як діти.

В одному з експериментів, які описує Фрідман, науковці виявили, що після того, як піддослідні у складі 24 чоловік приймали антидепресивний вальпроат, у них проявилася здатність навчитись визначати специфічні музикальні звуки, на противагу іншій групі піддослідних, яким давали плацебо — препарат, що використовується у клінічних експериментах, під час винайдення нових лікарських засобів. Дія вальпроату визначалась на фоні ефекту плацебо, щоб визначити чи дійсно вальпроат діючий. Тест на здатність вивчити та засвоїти музичні звуки вважають досить показовим для оцінки здатності мозку, оскільки ця здатність тісно пов’язана з «критичним періодом запам’ятовування».

Дослідники обрали цей засіб для експерименту, тому що він понижує білок, який визначає «критичний період запам’ятовування».

Крім того, науковці стверджують, що якщо далі їхні досліди підтвердяться, вони встановлять ті межі, які будуть безпечними, щоб ліки не мали побічних ефектів для відновлення мозкової гнучкості в специфічний цільовий спосіб.

Але поки що дослідження зіштовхуються із протиріччями. Тестова група складалася лише з чоловіків певної вікової групи, і дослідження ще знаходяться далеко від остаточних результатів.

Не дивно, що вищезгадані медикаментозні ліки можуть трансформувати роботу нашого мозку. Інші дослідники експериментують з такими речами як електрична стимуляція, намагаючись підвищити нейропластичність. Та проблема в тому, що мозок – надзвичайно складний орган, часто описаний як «найскладніша річ у Всесвіті».

Фрідман застережує, що постає досі багато питань: чи має відновлення гнучкості мозку темну сторону? Можливо, це відкриття зробить нас вразливішими до стресу чи травм або спричинить порушення сну? Це ще достеменно невідомо.

Ребекка Бойл (в Aeon Magazine): «Я б змогла досягти успіхів у музиці. Інші могли б «відключити» пластичність мозку перед поїздкою за кордон, швидко вивчити нову мову… Складніші маніпуляції застосовувались би для людей з такими вадами як аутизм, психічні захворювання та фізична недієздатність, для відновлення фізичних структур мозку, видалення несприятливих зв’язків та налагодження нових».

І хоча поки що вся ця ідея залишається далеко від практичного застосування, її потенціал вражає.

Статтю перекладено за підтримки бюро перекладів КиївПереклад