Проект Management.com.ua
На головну ВступВізії

Послання Папи Івана Павла II ДО МОЛОДІ ВСЬОГО СВІТУ

<< До початку

ЧАСТИНА 3

Самовиховання і загрози в молодості

13. Наведена вище цитата про правду насамперед стосується школи як інституції і середовища, що згромаджує молодь. Сказав би, однак, що вона ще більше стосується власне молоді. Без сумніву, виховує родина, так само, як і школа; проте їхня діяльність буде недостатньою (чи навіть знівелюється), якщо кожен із вас, молодих, не розпочне своє виховання. Виховання в родині і школі може бути тільки елементом самовиховання.

За таких умов Христові слова "пізнайте правду, а правда визволить вас" стають життєвим планом. Загальновідомо, що молодь має вроджене "відчуття правди". А правда повинна служити свободі: молоді також мають спонтанне прагнення до свободи. Що ж означає бути вільним? Це означає вміти використовувати свою свободу для правди, бути по-справжньому вільним. Бути правдиво вільним — абсолютно не значить робити все, що заманеться. Свобода містить у собі критерій правди, дисципліну правди. Без цього вона не є справжньою свободою, а радше її ілюзією. Бути справді вільним — це використовувати свою свободу для всього, що істинно добре. Навіть більше: це означає бути людиною сумління, бути відповідальним, бути людиною "для інших".

Усе це є внутрішнім стержнем того, що називаємо вихованням; а насамперед самовихованням. Так, самовихованням! Внутрішньо сформувати дитину, щоби правда зробила її вільною, неможливо тільки завдяки зовнішнім чинникам. Кожен мусить формувати себе зсередини — формувати у праці, витривало і терпляче, що не завжди молоді дається легко. І власне таке формування називається самовихованням. Господь також каже про це, коли наголошує, що тільки через стражданням можемо врятувати свої душі [73]. "Врятувати свої душі" — це і є плід самовиховання.

У цьому — новий погляд на молодість. Тут уже не йдеться тільки про життєвий план, який треба реалізувати в майбутньому. Цю програму треба реалізовувати вам, молодим, уже нині, бо через працю, освіту, а особливо через самовиховання творимо своє життя, будуючи фундамент для майбутнього розвитку нашої особистости. Отже, "молодість... є скульптором, що ліпить усе життя" (Krasinski), а обриси, які вона надає людському буттю, зберігаються упродовж усього життя.

На жаль, це може мати як позитивні, так і негативні наслідки. А тому не заплющуйте очі перед загрозами, які чатують на вас у молодості. Бо вони можуть заплямити все ваше життя.

Такою спокусою, для прикладу, є критиканство, що підштовхує до перегляду й обговорення всіх цінностей, або ж спокуса скептицизму стосовно традиційних цінностей, який легко перероджується у брутальний цинізм, коли йдеться про роботу, кар'єру чи подружжя. Або пригадаймо спокуси, які проникають у щоденне життя, особливо в багатих країнах, під виглядом реклам відпочинку, що відволікають молодь від заанґажованости в життя і сприяють формуванню споживацтва, егоїзму й байдужости. Ці реклами згубно впливають на вас, дорогі юні друзі, бо підживлюють природні схильності людини до втечі від труднощів і обіцяють замість них миттєве задоволення всіх потреб. Вони породжують споживацьке ставлення, яке полягає в тому, що людина реалізує себе в матеріальних речах. Скільки молодих, зваблених спокусливими міражами, перестають контролювати власні інстинкти і шукають щастя на дорогах, що багато обіцяють, а насправді не мають перспектив для людини! Відчуваю потребу ще раз повторити слова Послання, з яким звернувся до вас з нагоди Всесвітнього дня миру: "Деякі з вас можуть відчувати спокусу втекти від відповідальности у світ злиднів, алкоголю і наркотиків, випадкових зв'язків, що не сприяють подружжю і закладенню родини, у пасивність, цинізм, а навіть насилля. Стережіться тенет світу, які намагаються зловити вас чи звести із правильного шляху, що веде до щастя і надає сенсу вашому життю" [74].

Пишу про це, щоби виявити свою турботу про вас. Бо якщо маєте "дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію", мусите остерігатися того, що їй загрожує. У відповідь тим, хто розмаїтими спокусами намагається знищити вашу молодість, нагадую слова Христа про спокуси і спокусників: "Горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих" [75].

Грізні слова! Особливо грізні з вуст Того, який прийшов свідчити любов. Однак хто уважно вчитається в ці слова з Євангелія, відчує глибоке протиставлення між добром і злом, між чеснотою і гріхом. Вони допоможуть краще зрозуміти, яку вагу в очах Христа має молодість кожного з Вас. Це Його любов до молодих викликала ці грізні, суворі слова. У них далеке відлуння євангельської розмови Христа з юнаком, до якої постійно нав'язує моє Послання.

Молодість як зростання

14. На завершення роздумів дозвольте пригадати слова з Євангелія, у яких йдеться про молодість самого Ісуса з Назарету.

Ці рядки короткі, хоча й обіймають у часі тридцять років, проведених у родинному домі біля Марії і Йосифа-теслі. Апостол Лука пише: "Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей" [76].

А отже, молодість є зростанням. У світлі того, що вже було сказано з цього приводу, це євангельське слово видається особливо багатогранним і переконливим. Зростання "в літах" належить до природного зв'язку з часом, це зростання є ніби першим етапом людського проминання. Йому відповідає відповідний психофізичний розвиток: тих задатків, які утверджують нормальну особистість. Треба, щоби цьому процесові відповідало "зростання мудрістю й ласкою".

Усім вам, дорогі юні друзі, бажаю саме такого зростання. Бо молодість є молодістю завдяки зростанню, і кожен про це знає. А тому вона унікальна, неповторна. Молодість дається кожному індивідуально, але у спільному досвіді вона виявляє свою особливу вартість. Так само проходить її утвердження з досвідом дорослих, для яких молодість уже позаду і які простують до свого кінця, творячи цілісну модель життя.

Молодість повинна бути "зростанням", аби поступово нагромаджувати правду про добро і красу, навіть якщо ззовні це зростання супроводжується терпінням, втратою близьких і дорогих людей, а також досвідом зла, що безнастанно дає про себе знати у світі, де живемо.

Молодість повинна бути "зростанням". Цьому сприяє спілкування з навколишнім світом, природою. Це спілкування замолоду збагачує нас більше, ніж знання про світ, почерпнуті із книг, бо воно вчить безпосередньо. Можна сказати, що, спілкуючись із природою, ми вбираємо в себе, у наше людське єство, саму таємницю сотворення, яка відкриває нам нечувані багатства і розмаїття видимого світу, а одночасно манить у невидиме, приховане від людського ока. Мудрість устами натхненних книг [77] і через геніальний розум демонструє всю "очевидність світу". Корисно для людини читати з тієї предивної книжки, яка є "книгою природи", доступною кожному. Те, що відчитує в ній молодий розум і серце, глибоко співзвучне з такою порадою: "Здобувай мудрість та виваженість... Не гордуй нею, бо тебе направить, полюби її — буде берегти тебе"? [78].

Сучасна людина як представник технічно і промислове розвинутої цивілізації, стала великим дослідником природи, часто трактуючи її по-споживацьки, знищуючи її багатства, забруднюючи довкілля. Але ж природа для людини може бути предметом замилування і споглядання, наче велике дзеркало світу, що відбиває Діла Творця і Його творіння — світ, центром якого від початку стала людина, сотворена на образ свого Творця.

Тому сподіваюся, що ви зростатимете "в роках і в мудрости", постійно спілкуючись із природою. Знайдіть на це час! Не шкодуйте його! Докладайте праці й зусиль, що часом вимагає спілкування, головно коли хочемо досягнути особливої цілі. Це творча праця з елементами здорового відпочинку, якого потребуєте в перерві між навчанням і працею.

Цю працю і зусилля заохочує Біблія, зокрема св. Павло, який християнське життя прирівнював до змагань на спортивній арені [79].

Кожному з вас конче потрібні праця і зусилля, у яких не тільки загартовується тіло, а й радіє душа людини від панування над собою і долання перешкод. Без сумніву, це один зі щаблів такого зростання.

Сподіваюся, що це зростання відбуватиметься у спілкуванні з добрими людьми, їхніми вчинками. Яке ж багатство і розмаїття цих добрих справ! Здається, молодість є особливо вразлива на правду, добро і красу людських творінь. Натрапляючи на них, а через них і на людей, що перебувають на перетині різних культур, мистецтв і наук, ми пізнаємо правду про людину (так зворушливо оспівану у 8 Псалмі) — правду, яка може збагатити людське життя.

Але найбільше пізнаємо людину, спілкуючись із нею. Завдяки цим контактам зростаємо в мудрості, бо молодість — це час, коли нав'язуються нові знайомства, приязнь і дружба у ширшому колі, ніж родина. Перед вами відкривається велике поле досвіду, яке для молоді має не тільки пізнавальне значення, але й виховне та етичне. Тоді набувається корисний досвід критично оцінювати й у всьому бачити людину. Благословенним буде той досвід молодости, коли навчитеся головної правди про людину і про себе самого, правди, що знайшла відображення у рядках Пасторальної Конституції? Gaudium et spes: "Людина як єдине творіння на землі, котру Бог запрагнув задля неї самої, не може вповні віднайти себе інакше, як тільки через безкорисливий дар самої себе" [80].

Отож навчаймося пізнавати людей, щоби повніше відчути себе людиною через уміння віддавати себе, жити для інших. Така правда про людину — така антропологія — набуває кульмінації в постаті Ісуса з Назарету. І тому особливо важливим для нас є Його молодість, коли "зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей".

Я бажаю вам такого ж зростання у спілкуванні з Богом. Цьому певною мірою може сприяти спілкування із природою та людьми. Безпосередньо цьому служить молитва. Моліться і вчіться молитися. Відкрийте ваші серця і ваше сумління Тому, хто знає вас краще, ніж ви самі. Спілкуйтеся з Ним. Вникайте у Слово Живого Бога, читаючи і роздумуючи над Святим Письмом.

Тільки так можна наблизитися до Бога і нав'язати з Ним спілкування. Пам'ятайте, що це спілкування навзаєм. Бог відповідає водночас вам "безкорисливим Даром самого себе", що мовою Біблії звучить як "ласка". Старайтеся жити в Божій ласці. Це все, що стосується зростання. Пишу про це, наголошуючи тільки на головних проблемах, кожна з яких може стати темою окремої розмови. Маю надію, що такі розмови відбудуться у вашому оточенні, у молодіжних спільнотах, рухах і організаціях, яких є багато в різних країнах і на континентах. Усі ці організації під керівництвом священиків прагнуть вказати молоді правильну дорогу у зростанні, що певною мірою є євангельським вибором молодости.

Великий виклик майбутньому

Церква бачить молодих або радите Церква бачить себе в молодих, у молоді як спільноті особистостей. Це ніби так, як від початку, від часів апостолів. Св. Йоан у своєму Першому Посланні свідчить про це так: "Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого... Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали... Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває" [81].

Слова апостола нав'язують до розмови Христа з юнаком, вони знайшли свій відгук у всіх наступних поколіннях.

У нашому поколінні, що наближається до кінця другого тисячоліття після Христа, Церква надалі бачить себе в молоді. Як? Про це свідчить учення Другого Ватиканського Собору. Церква усвідомлює себе Таїнством, знаком і суттю близького особистого і вселюдського єднання з Господом [82], відчуваючи свій зв'язок із великою родиною, що зветься людством. Вона бачить себе у світовому вимірі на шляхах до екуменізму, до об'єднання всіх християн, за які молиться Христос особливо ревно. Вона бачить себе в діалозі із представниками нехристиянських релігій і всіма людьми доброї волі. Цей діалог — діалог спасіння, що слугує миру і справедливості на всій Земній кулі.

Церква вбачає своє майбутнє у вас, молодих. І власне про цю місію говорить з вами, зокрема у Зверненні від 1 червня 1985 року під час святкування Всесвітнього дня миру. Це звернення адресувалося вам і ґрунтувалося на переконанні, що "дорога миру — це передусім дорога молодости" (мир і молодість завжди поряд). Це переконання — водночас і заклик, і зобов'язання, бо пригадаймо ще раз євангельське: будьте " завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію!" Вірю, що ці слова цілком стосуються вас. Отож мої сподівання мають універсальні і міцні засади.

Щодня вас оточують близькі вам люди. І це коло поступово розширюється. Щораз більше людей входить у ваше життя, і ви відчуваєте тісний зв'язок, що об'єднує вас в одну спільноту. Це практично та спільнота, яку творить розмаїття її частин. Другий Ватиканський Собор констатував поділ на Доґматичну Конституцію і на Пасторальну Конституцію сучасного світу. Ваша юність минає у час, коли стираються кордони між релігійними конфесіями, а навіть більше — між вірою і безвір'ям, тобто між вірою й аґностицизмом, зокрема атеїзмом.

Здається, що молодь різних спільнот, коли натрапляє на проблеми, відчуває, думає і чинить одне. Її об'єднує однакове ставлення до того, що сотні тисяч людей проживає в нужді, вмираючи від голоду, а водночас великі кошти витрачаються на атомну зброю, що постійно загрожує людині цілковитим винищенням. Такого досі не знала людська цивілізація. Про це йдеться і в моєму Новорічному посланні, суть якого хотілося б тут пригадати. Ми усвідомлюємо, що горизонти буття мільйонів людей, об'єднаних у велику родину — людство, на завершенні другого тисячоліття після Христа затьмарені пересторогою можливих катастроф очевидного апокаліпсису.

У цій ситуації ви, молоді, справедливо запитуєте в попередніх поколінь: Як ви прийшли до цього? Чи не занадто ми ризикуємо? Що є джерелом несправедливости, на яку натрапляємо щодня? Чому так багато людей умирає з голоду? Чому стільки мільйонів біженців перетинають кордони? Чому так часто порушуються людські права, так багато в'язниць і концентраційних таборів, стільки насилля і вбивств невинних людей, образ і знущань над людським тілом та душею? З-поміж багатьох чинників такої ситуації і той факт, що на сумлінні багатьох молодих людей — невинні жертви. Цим людям вселили думку, що тільки шляхом організованого терору можна покращити світ. То ж запитайте тепер ще раз: чому?

Ви не тільки маєте право запитати, ви мусите це робити! Задля світу, у якому живемо, задля того, у якому житимете завтра, коли відійде старше покоління. А ваше запитання цілком слушне: чому поступ людської цивілізації в науці і технологіях, який неможливо порівняти з будь-яким іншим періодом, чому цей поступ в пануванні над матеріальним світом часто повертається проти людини. А тому ви слушно запитуєте про це, навіть деякою мірою із внутрішнім передчуттям майбутнього. Чи можна повернутися назад або змінити ситуацію? Чи досягнемо мети в наших змінах?

Ви справді маєте рацію, коли запитуєте про це. Бо то є найважливіше питання, що тривожить ваше покоління.

Як відбуватиметься ваша розмова із Христом, підкаже євангельська розмова з юнаком. Пригадуєте, юнак запитав: "Що маю робити, щоб успадкувати життя вічне?" І у вас виникає таке ж запитання, може, лише у дусі нашої епохи, у якій вам судилося бути молодим. "Що треба зробити, аби наше життя, квітуче життя людства, не потрапило на кладовище атомного знищення. Що робити, аби у світі не запанували гріх і несправедливість? Цей гріх зневажає і сковує людську гідність усупереч проголошення того, що постійно утверджуються права людини. Що маємо робити? А також чи здатні ми це зробити?

Христос відповідає так, як відповідав першим молодим християнам, словами апостола: "Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого... Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали... Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває" [83]. Ці слова, написані майже дві тисячі років тому, слугуватимуть вам відповіддю й сьогодні. Бо їх написали простою і сильною мовою віри, яка перемагає всесвітнє зло: "Ось перемога, що перемогла світ: віра наша" [84]. У цих словах могутність досвіду Хреста і Воскресіння Христового, досвід апостолів і їхніх послідовників-християн. У цьому досвіді — підтвердження всього Євангелія. У ньому правда Христової розмови з юнаком.

Ми наближаємося до завершення цього Послання, а тому задумаймося на мить над словами апостола, які є водночас і підтвердженням, і викликом для вас. А рівно ж і відповіддю.

У вас, у ваших серцях — прагнення істинного братерства поміж людьми, без поділу, конфліктів і дискримінації. Так, молоді є носіями братерства і солідарности, і зрозуміло, що вони виступають проти будь-яких міжлюдських конфліктів. Невже це усвідомлення (кожний є для нас ближнім, усі ми брати і сестри) не є свідченням того, що, як сказав апостол, ви "Отця спізнали?" Раз є брати і сестри, мусить бути й батько. Бо тільки коли є Отець, люди відчувають себе братами й сестрами.

І коли ви почуєте, як у вашому серці зростає потреба братерства — знайте, "слово Боже у вас перебуває". Воно приносить із собою Вчення Христового Євангелія, те, що ми називаємо "Благовістю". І з ваших уст, із глибин ваших сердець полине молитва до нашого Господа, яка починається словами "Отче наш". У ній ми відкриваємо Отця і знаходимо підтвердження того, що всі ми — брати і сестри. Ця молитва за своєю, суттю протистоїть усім ідеологіям, що будуються на засадах будь-яких конфліктів. "Отче наш" веде нас від насилля, ненависти, тероризму, дискримінації, від порушення людських прав і зневаження людської гідности.

Апостол пише, що молодь сильна міццю Божественного вчення, підсумком якого стала молитва "Отче наш". Так, ви сильні Божим ученням, сильні цією молитвою. Ви сильні, бо вона вселяє у вас любов, добру волю, повагу до людей, до їхнього життя, гідности, сумління віри і прав. Коли ви "Отця спізнали", ви сильні міццю людського братерства.

Ви здобули силу для боротьби. Не для боротьби між собою во ім'я якоїсь ідеології, тієї, що відлучає від основ Євангелія, а для боротьби зі злом: з усім, що ображає Бога, з будь-якими виявами несправедливости й експлуатації, з фальшю і брехнею, образами і перекрученнями; з усім, що псує людську спільноту і міжлюдські стосунки, з усіма злочинами проти людини. Це боротьба із гріхом.

"Ви перемогли лукавого", — пише апостол. І це насправді так. Мусимо повернутися до витоків зла і гріха, в історію людства і Всесвіту, так само як Христос повернувся до основ Пасхального Таїнства і Воскресіння. Не біймося назвати ім'я першого носія зла, першого лукавого. Він не виявляє себе у своїх вчинках, що чинив і чинить досі. Його зло проростає в людині, у системі, у міжлюдських стосунках, у класах і націях, а тому це радше зло на структурному рівні, що навіть важче розпізнати, як "особистий гріх". Інакше кажучи, людина може відчувати себе звільненою від гріха, а водночас в'язнути в його глибинах.

Апостол говорить вам, що "ви сильні". Усе, чого потребуєте, — це щоби слово Боже у вас перебувало. Отож ви сильні, а тому сягнете витоків прихованого зла, що творить диявол, зумієте змінити світ, перетворивши його на гуманний, братерський і водночас Божий. Задля цього неможливо відділяти світ від Бога або розглядати його в опозиції до Бога і людського серця. Так само неможливо відділяти Людину від Бога або ж протиставляти Йому. Це суперечитиме природі людини, внутрішній правді, що творить світ. Справді-бо, "людське серце невтомне, коли перебуває в Бозі" [85]. Ці слова св. Августина ніколи не втратять своєї актуальности.

Завершальне слово

16. І так, дорогі юні друзі, віддаю вам у руки це Послання, що є продовженням євангельської розмови Христа з юнаком та в основі якого — свідчення апостолів і перших християн. Віддаю вам цей лист у Рік молоді, у час завершення другого тисячоліття і з нагоди 20-тої річниці Другого Ватиканського Собору, на якому молодь названо "надією Церкви" [86]. Собор звернувся до тодішньої молоді, а також нинішньої і майбутньої, із Завершальним зверненням, у якому церква проголошена правдивою молодістю світу, тою, що "має міць і притягальну силу для молоді; вміння радіти з нових починань, здатність безкорисно віддавати себе, внутрішньо відновлюватися й досягати звершень" [87]. Роблю це у Квітну Неділю — у день, коли маю можливість зустрітися із багатьма із Вас, що прийшли на прощу до Риму. Цього дня єпископ Риму молиться разом із вами, за кожного і за кожну з вас. Молиться у спільноті церкви, щоб у нинішні часи "дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію". Так, це звернення до вас, тому що від вас залежить майбутнє, кінець цього тисячоліття і початок нового. Не перебувайте у гріху, будьте відповідальними за всі справи у світі, які доступні вам., Про це разом із вами моляться єпископи і священики на всій земній кулі.

Коли молимось у великій молодіжній спільноті нашої Церкви і всіх церков, перед очима постає Марія, яка супроводжувала Христа на початку його земного посланництва. Це Марія з Кани Галилейської заступилася за молодят, коли на весіллі забракло вина для гостей. І тоді Мати Христа промовляє до людей: "Що лиш скаже вам, — робіть" [88]. Це про Нього, про Христа.

Повторюю ці слова Богородиці, звертаючись до кожного: "Що Христос Вам накаже, те й робіть". І благословляю вас в ім'я Пресвятої Тройці. Амінь.

Рим. Собор св. Петра
31 березня 1985 року у Квітну Неділю
на сьомий рік Понтифікату Іван Павло II


  1. Див.: Лк 21:19.
  2. Звернення з нагоди Міжнародного дня миру 1985, No. ААS 77 (1985), 163.
  3. Лк 17:1-2.
  4. Лк 2:52.
  5. Див.: також: Пс 104 [103]; Пс 19 [18]; Муд 13:1-9; 7:15-20.
  6. Прип 4:5-7.
  7. Див.: 1 Кр 9:24-27.
  8. Другий Ватиканський Собор. Пасторальна Конституція Церкви в сучасному світі: Gaudium et spes, 24.
  9. 1 Йо 2:13-14.
  10. Другий Ватиканський Собор. Догматична Конституція Церкви: Lumen Gentium, 1.
  11. 1 Йо 2:13-14.
  12. 1 Йо 5:4.
  13. Див.: Saint Augustine, Confessions I, 1: CSEL 33, p.1.
  14. Другий Ватиканський Собор. Декларація християнської освіти: Gravissimum Education, 2.
  15. Див.: ААS 58 (1966), 18.
  16. Йо 2:5.

Сторінка 1 2 3


Відгуки

Андрій
Папа говорив і писав SUPER...
Мені дуже подобаються фільми про його життя...
Якби їх хоч раз прокрутили по TV
2006-01-23 11:29:44
Відповісти

Іра, littlefunk@meta.ua
З задоволенням перечитала його послання! Зараз якось важко на серці, але дякую Богу за таких людей, які своїми думками запалюють світло в душі!!
2009-06-16 18:45:17
Відповісти

Христина, linynska@gmail.com
Погоджуюсь з Іриною,що думки ці запалюють світло душі. Такі послання є для нас дороговказами.
2009-07-02 19:07:38
Відповісти

Taraas
Папа-найкращий!!!
2009-07-23 10:26:43
Відповісти

Ігор, igorlosuk@rambler.ru
Так підтримую всі вище вказані коментарі .але допоможіть знайти фільм Папа Миру Іван Павло другий .якщо хтось володіє такою інформацією мій емаіл igorlosuk@rambler.ru відішліть будь яку інформація це потрібно для сайту Страдч "Місце обране Богом " http://stradch.com/
Заздалегіть дякую.
2010-06-15 18:58:51
Відповісти

Люда, papirchuk@gmail.com
Дякую за те, що Ви є.
2010-06-28 13:26:18
Відповісти


Ваше ім'я:
E-mail:
Коментар: 
 

  
 
Проект відкрито 16 жовтня 2002 р.
Розробка, дизайн: Олександр Данилюк, малюнки: Тетяна Горохова
Copyright © 2002-2011, Management.com.ua