З початком повномасштабної війни в Україні оборонна галузь стикнулася з безпрецедентними викликами, які вимагали швидких і нестандартних рішень. Виявилося, що ефективне впровадження інновацій може визначити перевагу на полі бою. Особливу роль у цьому процесі відіграли українські волонтери та ІТ-спільнота – інженери, менеджери та підприємці, що застосували принципи стратегічного управління інноваціями для створення нових видів озброєнь і технологій. У цій статті розглянемо, як стратегічний менеджмент інновацій допоміг українським розробникам електронної боротьби (РЕБ) винайти проривні рішення на прикладі системи «Бабай», а також проведемо паралелі між ІТ-процесами та оборонними проєктами.
Виклики війни як рушій інновацій
Повномасштабна війна стала потужним каталізатором технологічних змін. З перших днів агресії українські фахівці стикнулися з масовим застосуванням ворожих безпілотників (дронів) та інших новітніх загроз. Це висунуло на передній план необхідність швидких інновацій у сфері оборони. Україна показала приклад того, як технології можуть стати вирішальним фактором у боротьбі за незалежність. Однією з головних інноваційних сил стали бойові дрони – українські військові спільно з інженерами та волонтерами розробили унікальну систему їх застосування, що переломила хід бойових дій. Важливо, що успіх цих проєктів багато в чому забезпечила значна участь суспільства та ІТ-спільноти. Із початком війни волонтери по всій країні збирали кошти і ресурси, великі ІТ-компанії залучали спеціалістів до оборонних проєктів, а інженери-ентузіасти взялися розробляти власні технологічні рішення для фронту. Це дало змогу створювати більш автономні й технологічно вдосконалені безпілотники та системи, краще пристосовані до реальних потреб війська.
Такий сплеск народної інженерної творчості відбувався значною мірою завдяки застосуванню принципів управління інноваціями, добре знайомих ІТ-галузі. Замість довгих бюрократичних циклів розробки, притаманних традиційній оборонній промисловості, українські волонтери діяли за логікою стартапів: швидко і гнучко. ІТ-підхід приніс у військові розробки концепції на кшталт швидкого прототипування, ітеративного вдосконалення продукту, тісного зворотного зв’язку з кінцевим користувачем (в даному разі – військовими на фронті) та орієнтації на конкретну “болючу” проблему. Саме больові точки війни – такі як ворожі дрони-розвідники чи баражуючі боєприпаси – стали тією рушійною силою, що об’єднала волонтерів і фахівців навколо пошуку рішень. Подібно до того, як в ІТ-бізнесі новий проєкт починається з виявлення потреб клієнта, в обороні інноваційні проєкти стартували з нагальних потреб військових підрозділів на полі бою.
Паралелі між ІТ-менеджментом та оборонними інноваціями — досвід команди Бабай
Досвід Бабай та подібних проєктів чітко демонструє, як застосування принципів ІТ-проєктного менеджменту й стратегічного мислення сприяє успіху оборонних інновацій.
- Орієнтація на проблему та користувача. Як і в розробці програмного забезпечення, усе починається з глибокого розуміння проблеми. У випадку Бабай це була конкретна загроза – ворожі дрони, з якими існуючі засоби не справлялися. Команда сфокусувалася на потребах кінцевих користувачів – українських бійців – і поставила метою закрити їхню потребу в захисті від дронів.
- Швидке прототипування та ітерації. Волонтерські команди працюють за принципами Agile, швидко створюючи прототипи, випробовуючи їх і вдосконалюючи на основі фідбеку. Перед розробкою РЕБ-систем команда Бабай створила кілька антидронових рушниць. Їх можна вважати мінімальним життєздатним продуктом — зброю оперативно розробили, передали у війська та отримали зворотний зв’язок щодо ефективності. Цей досвід дозволив чітко визначити вимоги до наступного, більш досконалого рішення.
- Гнучкість і готовність до змін. В ІТ-проєктах зміна вимог – це норма, і успішні команди закладають гнучкість у свої плани. Українські розробники оборонних технологій продемонстрували здатність до адаптації: коли з’ясувалося, що антидронові рушниці не покривають нових частот, рішенням став перехід до нової архітектури системи. Замість того, щоб вперто вдосконалювати застарілий підхід, команда Бабай прийняла стратегічне рішення змінити концепцію і зробити ставку на автоматизований комплекс – цей крок цілком відповідає принципам управління інноваціями, коли стратегія корегується відповідно до змін у зовнішньому середовищі.
- Командна спеціалізація та лідерство. Багато волонтерських проєктів доросли до створення стартапів чи компаній, щойно стало ясно, що потрібні масштабні зусилля. Формування окремої компанії під проєкт Бабай дозволило сконцентрувати компетенції в одній команді і залучити нових спеціалістів. З’явилися чіткі ролі – від проектного менеджера до конструкторів, інженерів, фахівців з радіотехніки та програмістів. Такий підхід аналогічний до структуризації ІТ-команди для складного проєкту, де кожен учасник відповідає за свій напрям, але всі об’єднані єдиною візією продукту.
- Використання найновіших технологій. ІТ-спеціалісти принесли у військові розробки експертизу з новітніх галузей – штучного інтелекту, машинного зору, бездротових комунікацій тощо. Система «Бабай» втілила комплексне рішення з радаром, спектральним аналізатором і програмним забезпеченням для розпізнавання сигнатур дронів. Це дозволяє Україні не лише реагувати на поточні загрози, а й закладати фундамент для оборонних технологій майбутнього (наприклад, автономні дрони зі штучним інтелектом, що можуть діяти без оператора).
Більше про автоматичну РЕБ-систему «Бабай» ви зможете дізнатись за посиланням: babai.com.ua
