Бізнес століття: глобальний, віртуальний, динамічний, невагомий… А освіта?

Так, наприклад, коли у 1876 році відомій фінансовій компанії Western Union запропонували для використання патент телефонного апарату, керівник компанії сказав: "Цей прилад не має для нас жодної цінності".

У 1899 році голова Комісії США по патентах запропонував закрити цей державний орган, оскільки, як він обґрунтовував у доповідній записці, "все, що могло бути винайдено, вже винайдено". Голову Комісії звільнили, Комісію залишили.

У 1940 році Томас Ватсон, президент компанії ІВМ, спрогнозував, що "світовий ринок потребуватиме, можливо, п'яти комп'ютерів, вони не мають комерційного майбутнього".

Нарешті, Біл Гейтс, президент компанії Місrosoft, твердив на початку 90-х років, що Інтернет не потребує уваги з боку його компанії.

Тим не менше питання "А що там за горизонтом?" завжди цікавило людство. Для викладачів управлінських дисциплін з'ясування сутнісних параметрів корпорації XXI століття — не просто гадання. Це питання стратегічної ваги, відповідь на яке визначатиме тенденції розвитку бізнес-освіти.

Адже якою б не була корпорація XXI століття, готувати людей для неї будемо ми.

Для точнішого прогнозування основних рис майбутньої організації варто екстраполювати тенденції останніх десятиліть.

Для цього давайте проаналізуємо списки дванадцяти найбільших корпорацій Сполучених Штатів Америки початку і кінця XX століття (Таблиця 1).

Дана таблиця переконливо фіксує ряд характерних змін у бізнесі, що відбулися протягом останніх 100 років, та тенденцій, які, найімовірніше, будуть домінувати в майбутньому.

Найбільші компанії початку XX століття мали справу переважно з природними ресурсами та сільськогосподарською продукцією (сталь, бавовна, цукор, газ, вугілля тощо).

Наприкінці XX століття у списку залишилась єдина компанія такого типу — Ехxon Моbil, яка займається видобутком і переробкою нафти.

Найважливішим обмежувальним фактором нині є інтелект і творчі ідеї, а не природні ресурси чи капітал..

Цю тенденцію яскраво засвідчує динаміка структури зайнятості населення США протягом останніх 200 років (Графік 1).

Корпорація XXI століття буде невагомою у прямому розумінні цього слова. Подумаймо, у приміщеннях компанії Місrosoft має ані верстатів, ані конвеєрів — лише комп'ютери (які потрібно міняти щонайменше кожні два роки) і люди (про такі компанії говорять, що їх основні активи щоранку підіймаються у ліфтах і щовечора — спускаються). Продукція цієї компанії — це не товари, а ідеї і послуги. Інакше кажучи, невагома компанія продукує не атоми, а біти. Наслідки цього будуть революційними. Наведемо такий вражаючий приклад: типова операція, яку здійснює клієнт у філії американського банку (оформлення депозиту, отримання готівки з рахунку чи переказування грошей з рахунку на рахунок) коштує банку 1,25$. Якщо ця ж операція здійснюється по телефону, затрати на неї становлять 0,54$; за допомогою банкомату — 0,24$. А якщо цю ж операцію здійснити за допомогою Інтернету, вона коштує банку лише 2 центи. Чи потрібні тоді банкам філії? Чи, можливо, достатньо буде сайта? (Наприклад, сайт Аmazon.com став найбільшою у світі віртуальною книгарнею.)

Наприкінці 1999 року компанії Місrosoft і General Electric мали приблизно однакову ринкову вартість — близько 600 млрд. доларів. "Незначна" відмінність полягала у тому, що чисельність працівників компанії General Electric становила 340 тисяч, а компанії Місrosoft — лише 31 тисяча. Компанія МсDonald's, маючи у десять разів більше людей, ніж Місrosoft, коштувала на ринку у десять разів менше імперії Біла Гейтса. Ринкова вартість компанії Yаhoо! (теж популярний інтернет-сайт) перевищує її балансову вартість у 40 разів. Якби гігантська металургійна компанія U.S. Steel Group мала таку ж пропорцію ринкової вартості до балансової, то вона б коштувала на ринку 90 млрд доларів. Насправді вона коштує лише 2 млрд.

Про зростаючу динамічність та турбулентність бізнесу свідчать такі факти. Із дванадцяти найбільших компаній 1900 року лише одна зберегла своє місце у списку протягом століття -General Electric. І вона не лише одна, яка залишилася на вершині, але й єдина, що взагалі вижила. Інші 11 найбільших компаній початку XX століття або збанкрутували, або були викуплені і змінили назву.

Це цікавий контраргумент для прихильників протекціонізму, які кажуть: "Українські компанії — інваліди, які вийшли з епохи планової економіки. Їх потрібно захистити від цих західних монстрів". Друзі мої, половини із 12 нинішніх найбільших американських компаній, а саме Microsoft, Cisco Systems, Oracle, Intel, Wal-Mart, Lucent Technologies сорок років тому взагалі не існувало! Десь зараз у гаражах і підвалах створюються маленькі Інтернет-компанії (або просто Інтернет-сайти), які через 40-50 років визначатимуть правила гри на глобальному ринку. Знаючи потенціал українських програмістів, хочеться вірити, що серед тих підвалів є і українські!

Ще один момент — різке загострення конкуренції. Чому? Багато експертів (включно із Пітером Дракером) твердять, що інформація стала фактором виробництва, а з налагодженим доступом до Інтернету отримати її досить просто. Практично кожен, хто вправно володіє комп'ютером, здатен за 10-15 хвилин зібрати необхідну інформацію. Отже, успішними компаніями і людьми будуть ті, хто швидше отримуватиме інформацію і ефективніше з нею працюватиме.

Ендрю Гроув, директор компанії Іntel, стверджує: "Інтернет — це засіб, і найбільший вплив цього засобу — це швидкість. Швидкість дій, швидкість прийняття рішень і швидкість інформації зросла і продовжуватиме зростати". Незабаром не буде великих і малих компаній, а лише повільні і швидкі. Повільні організації, які є занадто бюрократичними і зосередженими на процесі, а не результаті, не виживуть. (Не вірите — дочекайтесь списку найбільших компаній 2100 року!) Недаремно книга Ендрю Гроува називається "Виживуть лише параноїки". Виживуть лише компанії, які параноїдально зосереджені на отриманні швидшого, якіснішого і дешевшого, ніж у конкурентів, результату. А це вимагатиме докорінних змін в організаційному дизайні підприємств та організацій. Що, у свою чергу, вимагає ініціативних, творчих та відповідальних працівників.

На початку XX століття було важливо мати землю (для видобутку природних ресурсів чи вирощування сільськогосподарської продукції) і капітал (для організації ефективного, тобто масового виробництва). Для невагомих корпорацій XXI століття земля з її природними ресурсами і капітал не відіграють принципової ролі. Найважливішим обмежувальним фактором є інтелект і творчі ідеї — інакше кажучи, продуктивність людських мізків. Ефективний менеджмент і конкуренція можуть разом створити чудеса продуктивності. Дані про прибутковість 100 найбільших американських корпорацій за останні 10 років доводять цю істину. Масштабна реструктуризація американських підприємств, всупереч стереотипам, практично не зменшила кількість працівників. Проте завдяки значно вищій продуктивності праці прибутковість цих компаній зросла майже втричі (Графік 2).

Про це ж свідчить і діяльність деяких українських компаній. Компанія UМС не збільшила кількість своїх працівників протягом 1999 року. Внаслідок дії різних факторів реальні витрати на утримання персоналу (в доларах) зменшились того року на 22%. Водночас чистий прибуток компанії виріс більш ніж у 2,5 рази.

Характер "завтрашньої" роботи кардинально відрізнятиметься від практики минулих десятиліть. Якщо в сільськогосподарську еру все визначалося сезонністю виробництва (цикл "весна — осінь"), а в часи промислового виробництва — швидкістю конвеєра (яку можна було сповільнити, але не збільшити), то сьогодні, коли здійснюється робота з інформацією, все залежить від людини; її настрою, енергійності, мотивації.

Продуктивність роботи з інформацією залежить не тільки і не стільки від технології, скільки від організаційного середовища, корпоративної культури та ефективного лідерства. Критично важливою функцію стає управління персоналом — відбір, розвиток, мотивація і утримання талановитих працівників. Пітер Дракер твердить, що навіть маркетинг спрямовуватиметься не тільки на те, як переконати споживачів купувати товари і послуги вашої компанії, а й на те, як довести потенційним талановитим працівникам, що варто працювати саме у вашій компанії.

Значення ефективного менеджменту і лідерства не зменшилося, а, навпаки, збільшилося. Так, наприклад, ще у 1980 році компанія General Electric, коли її очолив Джек Велш, посідала 10-е місце. Результати його лідерства є просто феноменальними. (Таблиця 2).

Існує і протилежний приклад. Компанія Соса-Соla ще у 1998 році знаходилася на третій сходинці списку найбільших компаній США. Зараз вона скотилася на п'ятнадцяте місце. Основні активи залишилися практично незмінними. Компанія не зменшила кількість заводів і не продала торговельні марки.

За два роки нібито нічого кардинально не змінилося — крім того, що наприкінці 1997 року помер легендарний директор компанії Роберто Гоізуета. Компанія так і не змогла знайти гідної заміни, і інвестори втратили до неї довір'я.

Дані свідчать не тільки про зростаючу роль менеджера, але — як наслідок — і про його зростаючу платню. У 1980 році середній американський керівник отримував у 42 рази більше, ніж середній заводський робітник. Через 20 років ця різниця становить 419 разів.

Усі найбільші 12 компаній США 2000 року є глобалізованими компаніями — на відміну від 1900 року, коли майже усі корпорації зосереджувалися виключно на місцевому ринку. Кореспонденти журналу Тhe Economist Джон Міклегвейт і Адріан Вулдридж вважають, що глобалізація корпорацій передбачає чотири етапи:

1. Корпоративний колоніалізм — створення представницьких офісів, які продають товари і послуги компанії на певному ринку і мало інтегровані в й структуру.
2. Дешева робоча сила — відкриття виробничих потужностей у країнах з дешевою працею для випуску гігантської кількості глобалізованих товарів, що мало адаптовані до окремих національних ринків.
3. Транснаціональність — адаптація глобалізованих товарів і послуг до національних ринків, використання національних філій компанії не тільки для продажу чи виробництва, але і для розробки нових ідей.
4. Справжня глобальність — національність працівників перестає грати роль. Компанія відкриває головні офіси і реалізує свої функції у різних частинах світу.

Більшість світових корпорацій лише переходить від другого етапу до третього. Через 10-15 років варто очікувати появи більшої кількості "справді глобальних" компаній.

Аналіз тенденцій у корпоративному світі можна підсумувати таблицею з журналу Вusiness Week. (Таблиця 3).

Якщо корпорація XXI століття справді буде глобальною, віртуальною, динамічною і невагомою, це матиме революційні наслідки для бізнес-освіти.

1. Необхідно передовсім подумати, як посилити міжнародний характер навчального процесу (програми обміну для викладачів і студентів, міжнародні конференції та семінари, виконання міжнародних проектів, використання Інтернету). Нове покоління менеджерів повинно цілковито позбутися ксенофобії і при цьому розуміти та відчувати різні культури. Лідери бізнесу XXI століття повинні мати глобальний менталітет, мріяти про успіх не лише на національному ринку, але ставити значно вищі цілі.
2. "Єдина визначеність — це невизначеність. Єдина константа — це зміна", — так характеризують бізнес XXI століття. Нам потрібно перейти від стабільних, незмінних знань (визначення, схеми, формули, моделі) до практичних завдань, які б розвивали насамперед комунікаційні та аналітичні здібності, здатність приймати рішення в умовах невизначеності. Журнал Вusiness Week, пишучи про типове резюме успішної людини XXI століття, зазначає, що найчастіше ми читатимемо таке: "Бакалаврська освіта — університет типу Liberal Arts зі спеціалізацією в економічній теорії, а також із курсами по психології (як мотивувати споживачів і співпрацівників), філософії (бачити ширший контекст і місію власної праці); знання іноземних мов. Магістерська освіта — предмет практично не має значення. Головне — це розвиток здібностей мислення і аналізу". Бізнес-освіта повинна навчитися готувати лідерів, які здатні критично мислити і аналізувати, працюючи у надзвичайно турбулентному і стресовому середовищі.
3. Навчальну програму варто структурувати таким чином, щоб студенти виходили з навчального закладу зарядженими на великі звершення, а їх енергії повинно вистачати для того, щоб повести за собою інших. Внутрішня енергія викладачів і їхніх занять, запрошення справжніх лідерів із реального світу, творче і динамічне середовище бізнес-шкіл стає критично важливим. Можливо, навіть важливішим, ніж суть знань, які передаються у стінах бізнес-школи.

З огляду на темпи змін, знання майже повністю зміняться буквально за кілька років. Енергія успіху, націленість на досягнення, віра у власні сили є вічними.

Статтю було написано для журналу "Синергія"