Чому нам так важко змінюватися?

Старий, як світ, вислів: „Хто не хоче – шукає причини, хто хоче – шукає можливості!” якнайкраще ілюструє те, про що бояться зізнатися собі натхненники змін. Вони, самі того не підозрюючи, часто сповідують принцип: „легше сказати, ніж зробити” і взагалі відмовляються від будь-яких активних дій на виконання поставлених перед собою завдань. Чому ж так важко досягнути мети і зробити перший (а потім другий і третій) кроки до забезпечення змін? Адже, якщо ми не вміємо міняти себе, то як можна говорити про зміни у бізнесі? І про яке управління змінами взагалі може йтися?

Надзвичайно цікаву відповідь на це запитання дає Девід Мейстер (David Maister) у своєму блозі „Почуття, люди та принципи” (Passion, People & Principles). Він наводить ті причини, які знаходять для себе люди (власники компаній), які лише говорять, що хочуть змінювати себе та свою компанію. І, безперечно, ви неодноразово чули наступні твердження:

1. Ми настільки зайняті, роблячи „неправильні” речі, що нам просто не залишається часу на правильні.

2. У нас так багато „не тих” людей на ключових позиціях, що ми просто не можемо визначити правильних людей.

3. Ми тратимо стільки часу на обслуговування „поганих” клієнтів, що у нас не залишається часу на обслуговування хороших.

4. Нас дуже давно знають, як людей, які роблять „X”, ніхто просто не повірить, що тепер ми робимо „Y”.

5. Ми ненавидимо нашу діяльність, але ми не можемо її покинути.

6. Він/Вона ніколи не зможе змінитися. То навіщо перейматися?

Чи дійсно всі причини, перераховані Девідом, є настільки „нездоланними”, що від змін краще відмовитися? Чи все ж таки слід шукати можливості, а знайшовши їх – використовувати по-максимуму. Змінюймося, бо ми того варті!

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →

Опубліковано Категорії Загальна
  • matrix

    Девід як завжди – супер, скільки досвіду в його думках!:)

  • Анонімний

    Вочевидь, основним для Девіда є вміння помічати те, що лежить на поверхні і доносити його до читачів у найбільш доступній і зручній формі. Адже дійсно – всі вищезгадані твердження не є науковими тезами. Це самоочевидні речі, з якими стикався майже кожен. Але далеко не всім вдалося їх помітити і викласти настільки влучно і просто.

  • Argentum

    Очень спорные высказывания, но это на мой взгляд. Если все время делать правильные вещи и разговаривать только с "теми" и с "правильными" людьми, то Колумб никогда бы не открыл Америки (или Индии, по его мнению) – а зачем? Зачем плыть на Запад, если все правильные люди знали что земля плоская и там ничего нет.
    Посто очень многое было открыто неординарными людьми, которые не вписывались в общие понятия организаций или коллективов. Многие открытия в различных отраслях пришли туда не из связанных, не профильных видов бизнеса… А если на ключевых позициях много "не тех" людей, то их же кто-то набирал туда, руководствуясь какими-то критериями отбора! А может это как раз "те люди", только не в той организации?????

  • Анонімний

    Згоден з усіма зауваженнями шановного Argentum, але мушу зазначити, що проблема, вочевидь, не до кінця зрозуміла. Йдеться не про "правильність" у розумінні "стандартність, ортодоксальність, загальноприйнятість" і т п. Коли хтось говорить, що працює із "неправильними" клієнтами – це передусім означає, що йому доводиться працювати не з тими, з ким хотілося б.

    Зрештою у постингу йдеться не стільки про "правильне" чи "неправильне", скільки про здатність людини (а на вищому рівні – організації) здійснювати зміни. Адже, якби люди не вміли змінюватися і розвиватися, не сталося б тих відкриттів, про які Ви згадуєте у своєму коментарі.

  • Argentum

    Дякую, … так згоден

  • lypovyk

    cool

  • Александр

    "Хто не хоче – шукає причини, хто хоче – шукає можливості" – не аксіома і не 100% правдиве твердження. Це все філософія, яка в більшості випадків має віддалене відношення до життя.
    Знаю кілька достойних людей, які не шукають причин, але змінити своє життя так як вони його хочуть змінити, не можуть. Є дуже багато причин у цьому світі і навіть такі речі як фарт або везіння можуть кардинально змінити життя людини.
    Для того щоб щось змінювати, потрібно знати для чого тобі ці зміни і до чого вони тебе приведуть.
    "Хто не хоче – шукає причини, хто хоче – шукає можливості" – це ловушка для довірливого який буде намагатися щось довести своєму начальнику або хазяїну, буде намагатись змінитись, а насправді стане врешті-решт таким як його керівник або хазяїн і тоді той керівник або хазян побачивши що його учень став таким як він сам або навіть кращим за нього, у його уявленнях, зможе легко передати свій пост або право керувати учневі.
    Казати що

  • Анонімний

    Як на мене – існує два варіанти поведінки: або плисти за течією, або рухатися проти неї. (І, до речі, – не обов"язково проти. Можна впоперек!)

    Думаю, кожному відома приповідка про мишеня, яке, впавши у глечик з молоком, так наполегливо намагалося вибратися, що збило своїми лапками молоко на масло і таким чином уникнуло смерті.

    А слова "хто не хоче – шукає причини, а хто хоче – шукає можливості" не обов"язково сприймати як безпосередню вказівку до дій. Проте, і філософією, відірваною від життя, їх назвати неможливо. Спробуйте поспостерігати хоча б за тими людьми, які не хочуть чогось робити. Вони зазвичай відшукають десятки причин, чому це не можливо. І навпаки – прагнучи чогось – людина ніколи не відступиться від досягнення мети. І не обов"язково, щоб мета була досягнена. Головне – не зупинятися. Якби мишка перестала "молотити" лапками – вона б потонула.

    Головне – не вершина. Головне – шлях, яким ми рухаєм

  • Анонімний

    Тест на пошук причин АБО можливостей дуже просто робиться під час індивідуальної коучінг-сесії (або просто бесіди один-на-один).
    При цьому (це з практики) немає підтверджень тому, що певна людина ЗАВЖДИ шукає можливості, а інша – ЗАВЖДИ причини. Певний настрой, звісно, є. Але треба враховувати і конкретну ситуацію. "Людина можливостей" може перейти в "людину причин" на час дії певних обставин, а саме (наприклад):
    – непохитної позиції керівника/власника,
    – надто високих ризиків для неї та/або для важливих для неї людей,
    – тотального дефіциту ресурсів,
    – потенційно низький ККД від дій людини (мала користь від великих енергозатрат),
    – погіршення стану здоров’я,
    – etc.
    Гадаю, що треба мати на увазі різні обставини, а не ставити людину в зазначені вище "теоретичні рамки". На мою думку, правильніше було б помічати типовість відношення людини – наприклад, % реакції типу "можливості" (це для науковц