Визначення зносу
Метод рівномірного нарахування
Метод зменшення залишку
Метод нарахування на основі суми років
Вимоги SSAP 12

Основні засоби мають термін корисної служби тривалістю в декілька років, що створює проблему обліку, тому що було б неправильним списати всю їхню вартість у рік купівлі на рахунок прибутків і збитків. Основні засоби будуть використовуватися протягом тривалого періоду часу, а потім, коли фірма більше не зможе їх використовувати, будуть реалізовуватися. У той же час активи з часом зношуються, і наприкінці їхнього терміна корисної служби залишкова вартість більшості з них мала або дорівнює нулю.

Важливо звернути увагу на те, що саме ціль, для якої використовуються активи, є визначальним чинником їхньої класифікації. Автомобіль у гаражній компанії може бути оборотним засобом (тобто запасом), якщо ціль володіння ним полягає в продажі його клієнту. Проте якщо автомобіль належить фірмі для обслуговування комерційного директора в процесі виконання ним своїх службових обов'язків, то він відноситься до основних засобів. Характер активу в обох випадках однаковий, але застосування — різне. Саме застосування визначає класифікацію активу.

Знос можна назвати виміром споживання або зменшення терміна корисної служби основних засобів, що виникають у результаті використання, перебігу часу або старіння, викликаного технологічними або ринковими змінами. Бухгалтери вирішують проблему обліку основних засобів шляхом звертання до принципу нарахування або відповідності. Це означає, що ми повинні списувати шляхом нарахування зносу ту частину витрат, що була понесена при створенні доходу від продажів. Практичне застосування цього принципу до основних засобів полягає в тому, що якщо передбачається, що засоби будуть служити п'ять років, то, наприклад, одна п'ята їхньої вартості повинна списуватися в якості зносу щорічно на рахунок прибутків і збитків. Актив буде допомагати генерувати прибуток протягом п'яти років, і ми приводимо у відповідність вартість активу з періодом, протягом якого він приносить прибуток. Знос – це плата за одержання щорічного прибутку. Це спроба відбити часткове використання терміна служби основних засобів компанії. Нарахування зносу – це просто бухгалтерський запис, що не викликає ніякого потоку коштів.

Для початку варто згадати про два моменти, що пов'язані із нарахуванням зносу:

• Нарахування зносу звичайно грунтується на початковій купівельній ціні, виплаченій при придбанні активу, тобто на його початковій вартості, а не на відновленій вартості або вартості реалізації. Ціль нарахування зносу полягає тому, щоб розподілити початкову вартість активу по всьому терміну його корисної служби відповідно до принципу відповідності. Проте, хоча більшість англійських компаній оцінюють свої основні засоби по початковій вартості (мінус знос), Закон про компанії дозволяє компаніям указувати свої основні засоби по ринковій вартості. Таким чином, компанії мають свободу вибору у використанні звичайної початкової або ринкової вартості. Якщо вартість основних засобів збільшилася до ринкової вартості, то засоби акціонерів збільшуються на аналогічну суму, що називається резервом переоцінки. Проте стан коштів підприємства не змінюється в результаті цієї переоцінки. Звичайною практикою є відбиток зносу в рахунку прибутків і збитків на основі переоціненої величини.
• Річне відрахування на знос у значній мірі залежить від розрахункового терміну корисної служби активу. У результаті цього залишкова вартість неминуче буде відрізнятися від остаточної виручки від продажу активу, створюючи тим самим прибуток або збиток у році реалізації.

• характер використання (наприклад, оренда заводу)
• знос, що відбиває інтенсивність використання, а також політику у відношенні технічного обслуговування і ремонту
• старіння, що може бути результатом технологічних удосконалень.

1. Початкову вартість активу.
2. Залишкову вартість або вартість брухту, хоча в багатьох випадках вона буде несуттєвою. Отже, вартість брухту іноді може ігноруватися в розрахунках.
3. Розрахунковий термін корисної економічної служби активу, тобто термін корисного використання його теперішнім власником. Більшість активів (за винятком землі) мають обмежений термін корисної служби, але його може виявитися важким розрахувати.

• метод рівномірного нарахування:
• метод зменшення залишку
• метод нарахування зносу на основі суми років

Приклад:

Давайте роздивимося кожний із цих трьох методів за допомогою такого прикладу.
Компанія купила актив за $10,000. Розрахунковий термін його корисного використання дорівнює чотирьом рокам, при його реалізації по закінченні цього терміна передбачається одержати $2,000.

Цей метод також називається методом фіксованих відрахувань. Для розрахунку річного відрахування на знос за методом рівномірного нарахування використовується така формула:

Первісна вартість активу — вартість реалізації
----------------------------------------------------------  =  Річне відрахування
Розрахунковий термін служби
 

$10,000 — $2,000
---------------------  =  $2,000 у рік
4 рік

Такий метод рівномірно розподіляє чисту вартість по розрахунковому терміну корисної служби активу. Цей метод нарахування зносу дуже популярний, оскільки він простий і доступний для розуміння. Його недоліком є те, що щороку списується однакова сума, у той час як певні активи швидше зношуються протягом  перших років їхньої експлуатації.

При використанні методу зменшення залишку до вартості активу застосовується заздалегідь визначений відсоток, і величина відсотка є сумою зносу за перший рік. У наступні роки до залишкової вартості активу (тобто вартість мінус загальна сума зносу, списана до даного моменту) застосовується той же самий відсоток. Таким чином, щороку річне відрахування на знос стає усе менше і менше. Переваги цього методу складаються в тому, що:

• При високих відрахуваннях на знос у перші роки експлуатації активу, коли передбачаються незначні витрати на ремонт і технічне обслуговування (у більш пізні роки ситуація буде оберненою), сумарні річні витрати, пов'язані з цим активом, будуть відносно стабільними.
• Більш високі відрахування на знос у перші роки відбивають раннє старіння, властиве багатьом основним засобам.
• Відповідний відсоток для методу зменшення залишку можна одержати за допомогою такої формули:

Де:
        R = річна норма нарахування зносу
        1 = одиниця, тобто 1
        N = термін (роки) корисної служби активу
        S = ліквідаційна вартість наприкінці терміна
        С = початкова вартість активу

З приведеної вище формули Ви можете бачити, що для застосування методу зменшення залишку необхідна наявність в активу ліквідаційної вартості. У протилежному випадку відповідна норма в математичному вираженні дорівнювала би 100%. Відповідний відсоток зменшення залишку для даного розрахункового терміну служби і ліквідаційної вартості, як частини початкової вартості, показаний нижче. Оскільки вищезгаданий основний актив має розрахунковий термін служби чотири роки, і ліквідаційну вартість 20% від початкової вартості, то слід застосовувати відсоток, рівний 33%.

Приклад:

Річні норми нарахування зносу — Метод зменшення залишку
Ліквідаційна вартість (S) як відсоток від початкової вартості (С).

Відрахування на знос за перші два роки будуть такими:

Метод суми років виражається в зниженні відрахування на знос із плином терміну служби активу й аналогічний у цьому відношенні методу зменшення залишку. Проте на відміну від останнього, метод суми років може застосовуватися в умовах відсутності ліквідаційної вартості активу. Відрахування на знос розраховуються шляхом додавання цифр розрахункового терміну (роки) служби активу. Якщо термін служби дорівнює чотирьом рокам, сума років рівняється 10 (4+3+2+1). Відрахування на знос у першому році — 4/10 від амортизаційної вартості активу; у другому — 3/10 і т.д. У нашому прикладі сумарне відрахування на знос дорівнює $8,000.

Наприкінці  розрахункового терміну служби відповідного активу невикористаний залишок (тобто балансова вартість) повинний дорівнювати залишковій вартості.

Відрахування на знос за рік, переведене в рахунок прибутків та збитків, і варіанти балансу для кожного з трьох методів нарахування зносу, відображені у таблиці, що приведена нижче.

Зверніть увагу на те, що в балансі основні засоби відбиваються по (початковій) вартості за відрахуванням загальної суми зносу.

Загальна сума зносу являє собою підсумкову суму, що списана на знос відповідного основного активу на визначену дату.

Стосовно обліку зносу сучасна практика бухгалтерського обліку, що декларується в SSAP12, вимагає:
Розкриття у фінансових звітах компанії облікової політики за допомогою примітки, тобто потрібно показати активи, знижені у вартості, використаний метод і річні норми нарахування зносу. Крім того, також повинні показуватися сума відрахувань на знос за рік, загальна сума активів, що амортизуються,  і відповідної накопиченої суми відрахувань на знос.

Метод нарахування зносу повинний застосовуватися постійно. Перехід з одного методу на інший припускається тільки на тій підставі, що новий метод буде забезпечувати більш правильне відображення результатів і фінансового стану.

Не має сенсу зневажати нарахуванням зносу основних засобів на підставі того, що їхня ринкова вартість більше, ніж балансова вартість. Якщо підвищення вартості основних засобів враховується в балансі шляхом збільшення їх чистої залишкової вартості, то нарахування зносу повинно грунтуватися на цьому переглянутому показнику.

Перейти: До верху :: в Розділ :: на Головну

Відгуки