Вступ
Вихідні дані
Опис алгоритму
Стисла характеристика основних видів витрат

У загальному вигляді послідовність операцій, які виконуються у процесі аналізу, складається з двох стадій:

• перерахунок облікових даних у формат для проведення аналізу беззбитковості;
• безпосереднє проведення аналізу беззбитковості.

• поділ статей витрат на змінну і постійну частини за ознакою залежності розміру витрат від обсягу виробництва і реалізації продукції;
• розподіл витрат між видами продукції;
• розрахунок основних показників прибутковості продукції.

Для проведення розрахунків вихідними даними служать дані заводського урахування витрат. для розуміння і попередньої фільтрації вихідних бухгалтерських даних дуже корисним може виявитися опис виробничого процесу і технології

Основним для проведення аналізу є класифікація витрат за статтями і період часу, за який проводиться добір числової статистики. Звичайно використовується класифікація витрат за статтями калькуляції, серед яких виділяються прямі і непрямі витрати, причому останні поділяються на цехові і загальнозаводські (що стосуються підприємства в цілому). Теоретично аналітик може довільно вибрати тривалість періоду, що аналізується, і розбити його на будь-яку кількість одиничних періодів. Єдиними обмеженнями тут можуть бути достатність статистичної вибірки для проведення аналізу, доступність і достовірність облікових даних. Як оптимальний період для аналізу рекомендується обрати рік, розбитий на місяці, що забезпечує ряд із дванадцяти чисел. Нижче "статистика" трактується як ряд із дванадцяти значень, сформований динамікою показника за дванадцять місяців.

Набір числових вихідних даних поділяється на три блоки. Перший включає статистику витрат за статтями витрат, другий і третій — статистику показників, що використовуються для розподілу витрат між видами товарної продукції. Це згадані вище базові показники, застосовувані у рамках АВС — методу.

Нижче наведено список найчастіше доступних на українських підприємствах показників, які рекомендується використовувати як базові:

• час роботи виробничого устаткування;
• витрати основних матеріалів;
• витрати прямої праці;
• сума прямих витрат; сума змінних витрат;
• обсяг товарної продукції в натуральному або вартісному вираженні.

Якщо є статті витрат, що легко прив'язуються до визначеного виду продукції (що випливає з попереднього аналізу технологічного процесу і з особливостей побудови оперативного обліку в цеху), то набирається статистика даного виду витрат за кожним видом продукції.
За статтями витрат, що виникають у конкретному цеху, але не розподілені за конкретними видами продукції, статистичний ряд формується із сумарних по цеху значень витрат за статтею. У цьому випадку необхідно буде зробити розподіл кожної із таких статей витрат між видами продукції за допомогою АВС-методу. Метод АВС, заснований на виборі базових показників, що можуть служити індикаторами розміру витрат за статтею, що аналізується, й самі при цьому легко піддаються розподілу між видами продукції. Витрати розподіляються між видами продукції пропорційно значенням базових показників. З попередніх міркувань випливає, що як вихіднІ данІ необхідний ряд динаміки базових показників. Від аналітика вимагається визначити базовий показник для кожного виду витрат на основі його думки щодо відповідного провідника витрат.

Аналогічний підхід використовується для розподілу загальнозаводських витрат. Вони розподіляються за видами продукції також за допомогою АВС-методу. Традиційно збираються значення статей витрат по заводу в цілому для кожного місяця аналізованого періоду. Крім того до статистики витрат додається статистика базових показників.

Третім блоком даних повинні бути значення базових параметрів, які відповідають кожному виду продукції, що дозволяє розподілити витрати за видами продукції. На відміну від статистичних даних із перших двох блоків, рекомендується до даного блоку включати усереднені або підсумкові значення за період, що аналізується (рік), щоб виключити випадкові коливання значень між одиничними періодами (місяцями). Крім значень базового показника, для кожного продукту необхідним є сумарне значення базового показника по цеху (заводу).

1. Розподіл витрат на змінну і постійну частини за ознакою залежності від обсягу товарної продукції у вартісному вираженні. Рекомендується використовувати статистичний метод, заснований на побудові лінії регресії, де як незалежна змінна виступає обсяг товарної продукції, відповідно, цеху або заводу, а як залежна змінна — обсяг витрат. При аналізі статей витрат заводського характеру використовується загальнозаводська сума витрат за статтею, так само як і сума товарної продукції заводу (при аналізі витрат цехового характеру зазначені показники повинні відповідати цеху). Набір із заданої кількості точок апроксимується прямою лінією, що описується рівнянням виду y=ax+b, яке найбільше наближається до набору точок. Тут y — значення сумарних витрат за статтею за одиничний період часу (наприклад, місяць), x — сума товарної продукції за цей період, коефіцієнт а описує середню суму змінних витрат на 1 грн. товарної продукції, а коефіцієнт b — середню суму постійних витрат за той же одиничний період часу. Аналітик може скоригувати вид витрат будь-якої із статей, вважаючи, що коефіцієнт а або коефіцієнт b дорівнює нулю. Це буде означати, що витрати є чіткими або постійними, або, відповідно, змінними. Наприклад, рекомендується зазначити рівність нулю одного з коефіцієнтів у випадку, якщо інакше він за розрахунками виявляється негативним. За аналітиком залишається прийняття остаточного рішення щодо характеру витрат: на основі результатів якісного аналізу, він може вважати витрати виключно змінними, виключно постійними або лишити змішаними, що мають змінну і постійну частини, незалежно від результатів, отриманих статистичними методами.

2. Вибір базового показника за кожною статтею витрат. Вибір проводиться окремо для змінної і для постійної частини. Змінна частина витрат, за визначенням, залежить від обсягу товарної продукції, тому, за визначенням, прив'язується до цього показника. Постійна частина витрат повинна бути прив'язана до будь-якого базового показника з набору наявних. Критерієм може слугувати як якісний аналіз характеру статті витрат, так і розраховані в програмі коефіцієнти парної лінійної кореляції між постійною частиною статті витрат і розміром базового показника. Подібні коефіцієнти розраховуються для всіх базових показників.

3. Постатейний розподіл витрат між видами продукції із використанням базового показника як основи. Після того, як стаття витрат розподілена на змінну і постійну частини, а постійна частина "прив'язана" до одного базового показника, необхідно розподілити сумарні витрати за даною статтею між аналізованими видами продукції цеху. Для цього ставка змінних витрат множиться на обсяги товарної продукції за видами, і в такий спосіб визначається сума змінних витрат, що припадають на кожний вид продукції. Постійні витрати, що припадають на кожний вид продукції, визначаються множенням загальної суми постійних витрат на процентну частку базового показника, що припадає на даний вид продукції. Нижче наводиться відповідний приклад. Припустимо, раніше було встановлено, що постійні витрати на виробництво п'яти видів продукції становлять 35 666 грн. Для розподілу цього виду витрат як базового показника обрано сумарний час роботи виробничого устаткування за рік. Розподіл аналізованого виду витрат за продуктами буде мати такий вид:

4. Проведення аналізу беззбитковості для видів продукції за класичною схемою, що передбачає розрахунок суми вкладеного прибутку, чистого прибутку, точки беззбитковості, запасу безпеки і рентабельності продукції.

Витрати на сировину і матеріали

• Даний вид витрат включає витрати на основну сировину, упаковку (тару),
• напівфабрикати, паливо технологічне.

Витрати на енергоресурси

• Даний вид витрат включає витрати на енергоресурси, які застосовуються в технологічному процесі: електроенергію, теплову енергію, воду, воду оборотну, стиснуте повітря, паливо енергетичне.

Витрати на заробітну плату
Даний вид витрат, крім заробітної плати основних виробничих працівників, включає відрахування на соціальне страхування і пенсійний фонд. На виробництвах із ручною працею дані витрати є однозначно змінними. На автоматизованих або механізованих виробництвах їх скоріше варто вважати змішаними або навіть постійними.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування
Цей вид витрат включає головним чином амортизацію, ремонти і витрати, пов'язані з внутрішньоцеховими переміщеннями вантажів. Ці витрати належать до накладних виробничих витрат цехового характеру, для їх визначення використовується процедура локалізації за видами продукції за допомогою АВС-методу.

Цехові витрати
У цехові витрати входять витрати, пов'язані зі зносом (амортизацією) цехових будинків і споруд, ремонтом будинків і споруд, утриманням будинків і споруд,
проведення лабораторних вимірювань, досвідів і ін.
Витрати носять цеховий характер і піддаються відповідній процедурі локалізації за видами продукції.

Загальнозаводські витрати і невиробничі витрати
Список цих витрат включає понад 50 найменувань, велику частину яких складають витрати на загальне управління, утримання і знос невиробничих помешкань. Витрати носять, як випливає з назви, заводський характер, підлягають відповідній процедурі аналізу, що включає розподіл на змінну і постійну частини, а також за цехами і видами продукції.

Перейти: До верху :: в Розділ :: на Головну

Відгуки