Озираючись у минуле, коли до Європейського союзу почали входити все нові східноєвропейські країни, їх жителі були вражені новими можливостями. Насамперед, це давало їм змогу вільно пересуватися Європою і брати участь у європейському ринку праці. Тобто, працівник середньої східноєвропейської держави міг знайти посаду у будь-якій європейській компанії, не залежно від її географічного розміщення.
Але не встигло минути й кількох років, як ситуація змінилася майже до невпізнаваності. Після короткого "медового місяця" у провідних європейських державах представники східноєвропейських країн почали повертатися додому. Як наслідок, кількість іноземних працівників, скажімо, у Великобританії, досягнула свого найнижчого рівня за останні шість років.
Що стало причиною такого спаду? Дехто пояснює це високою вартістю життя у розвинутих європейських країнах. Інші, стверджують, що талановиті люди потрібні (і як наслідок — можуть отримувати вищу компенсацію) саме у тих країнах, які вони у свій час покинули в пошуках кращого життя.
Рік тому нікого не дивували кандидати наук та випускники економічних університетів, які прибирали коридори лондонських готелів. А, в той же час, їхня відсутність на батьківщині, змусила власників вітчизняних компаній задуматися про причини того, чому найталановитіший персонал шукає щастя у сусідніх країнах.
Наприклад, Польща дуже суттєво підвищила зарплатню так званих "білих комірців" (клерків та офісних працівників), поставивши їх фактично в один ряд із їхніми західноєвропейськими колегами.
Зважаючи на швидкість розвитку Східної Європи, сьогодні можна майже з впевненістю стверджувати, що провідні європейські держави перестають бути пунктом призначення для їхніх працівників. Як говорять: "У гостях добре, а вдома — краще"!
ВСІ НОВИНИ
