КОМЕНТАРІ | Бізнес-проекти 2 квітня 2010 р.

На двох стільцях

Автор: Олена Струк, щотижневик "Контракти" (№12, березень 2010)

70% топ-менеджерів, досягши вищих щаблів в ієрархії своєї компанії, здійснюють спроби стартапа. Так стверджують хедхантери. «Два джерела існування — все ж таки краще, ніж одне», — міркують деякі наймані менеджери.

Коли людина управляє багатомільйонним бізнесом, у неї формуються колосальні зв’язки, і нерозумно з ними нічого не робити. «Створення свого проекту — спроба докласти знання, досвід, можливості, інформацію, що величезною рікою тече через менеджмент компаній. Розумна людина не може цим не скористатися», — стверджує банкір Ігор Францкевич. Криза підштовхнула топів, які усвідомили хиткість свого становища, до створення запасних аеродромів. «Крім того, топ-ме­нед­жера може обтяжувати статус «найманця». Хоч би якими були зарплата і бонус, все одно це лише частина того, що ти приносиш ком­панії, решту забирають акціонери. Керівник же, якщо він успішний, має ам­біції реалізувати себе для себе, а не для когось ще», — міркує топ-ме­неджер однієї з міжнародних компаній.

У підсумку торік на такі експерименти зважилися навіть ті, хто раніше й не думав про власний бізнес або партнерство в інших фірмах. Одними із найпопулярніших напрямів для інвестування ста­ли торгівля та ін­тер­нет-проекти. Втім, власники компаній не в захваті від таких починань і менеджерам доводиться ретельно приховувати свої успіхи й невдачі на підприємницькому терені.

Друге я

Будь-який менеджер, отримуючи достатній дохід, думатиме, куди вкласти зароблені гроші. Бізнес-проект — це така сама інвестиція, як цінні папери, нерухомість або банківський депозит. Тільки ризики в ній набагато вищі. Гроші важко заробити, ще складніше зберегти, та якщо знаєш, як їх примножити, — настав час починати свою справу. «Коли ви досягаєте чогось у бізнесі, у вас з’являються досвід, інтуїція, і ви можете оцінити, наскільки цікавий проект. Якщо є гроші, все, що потрібно, — це ідея. Та директор уже не працюватиме руками. Їхні проекти — не поглиначі часу, а лише місця, куди вони вкладають кошти», — стверджує генеральний директор компанії United Con­sul­tants Ян Вілюха.

Часто топ-менеджери реалізують особисті бізнес-ідеї, які взагалі не перетинаються з їхньою основною професією. За словами управляючого партнера компанії RosExpert Ігоря Шехтермана, часто це проекти, пов’язані з хобі. Керівники також охоче інвестують у фір­ми своїх родичів і дружин. «Життя багатогранне. Ось вам і мотивація почати паралельний бізнес», — пояснює співвласник компанії «Гейнсфорт» Сергій Лесик. Зазвичай, реалізуючи власний проект, топ-менеджер втілює свою мрію, перевіряє себе та свої ідеї на життєздатність. Одні керівники починають справу, яку бачать у майбутньому сімейним підприємством, інші шукають у проектах відпочинку для душі. Для частини керівників паралельний бізнес стає додатковим джерелом доходу.

Деякі проекти народжуються як відгалуження від бізнесу компанії і підживлюються за її рахунок. Хоча доступ до інсайдерської інформації призводить до конфлікту інтересів, утриматися від спокуси використати ресурс свого роботодавця часом буває важко. Так, генеральний директор однієї з роздрібних мереж відкрив на території магазинів низку газетних кіосків. І умови оренди для нього були, звісно, м’якшими, ніж для звичайних орендарів. Перебуваючи на посаді голови правління Родовід Банку, Денис Горбуненко ку­пив маловідому КУА «Спарта» для розвитку власного бізнесу. У компанії розраховували, що це дозволить їй продавати сертифікати фондів через філіальну мережу фінустанови. До речі, говорили й про те, що на момент, коли менеджер пішов з Ро­довід Банку (Горбуненко залишив свою посаду в лютому 2009 року), у нього були інтереси в будівельному та інвестиційному бізнесах.

Взагалі, серед банкірів розвиток власних бізнес-проектів — досить поширене явище, визнає Ігор Францкевич. Наприклад, в Андрія Рожка, колишнього голови правління Ерсте Банку, начебто є робочий бізнес із виробництва і збуту дитячого харчування «Рум’я­ні щіч­ки». Деякі фінструктури заохочують таке підприємництво. Принаймні, так кажуть, наприклад, про Приватбанк. У фінустанові навіть середній менеджерський склад розвиває власні стартапи. Водночас у банках з іноземним капіталом такі задуми реалізувати набагато складніше. Їх відстежують не лише в місцевій структурі, а й у спостережних органах міжнародних груп. Сам Францкевич теж ініціював низку бізнес-проектів. Щоправда, екс-банкір запевняє, що всі вони стартували поза банківською кар’єрою. «Раніше не було на це часу, та й завдань я собі таких не ставив. Для розміщення заощаджень брав участь у простіших речах», — за­значає він. Про нинішні бізнес-проекти екс-банкір теж скромно умовчує.

В інвестиційному банкингу з паралельних проектів менеджерів виростали нові гравці. Від компаній відокремлювалися команди, які забирали з собою частину клієнтів. «Це зараз мало не єдиний спосіб появи новачків на ринку», — коментує працівник однієї з інвесткомпаній. Утім, ситуація все ж таки може змінитися. Чимдалі більше українських працівників інвесткомпаній прагнуть отримати сертифікати саморегулюючих організацій, зокрема CFA. А в таких інституціях діють кодекси етики, що забороняють використання ресурсів компанії, її клієнтської бази у власних цілях. Кодекс допускає співпрацю менеджера лише з тим клієнтом, від якого компанія з якихось причин відмовилася. Займатися проектом фахівець може лише в неробочий час.

Мале, та рідне

«Найчастіше топи наважуються на відносно невеликий бізнес. Наприклад, маркетинг-директор однієї великої девелоперської корпорації запустив мобільну кав’ярню», — розповідає проект-менеджер компанії Ward Howell Роман Бондар. Водночас, наприклад, бізнес-ангельським фінансуванням, що потребує інвестицій від $100 тис., займаються одиниці. Цим шляхом збирається піти, наприклад, Максим Куземченко, вкладаючи кошти у венчурні стартапи. Раніше він керував нерудними активами Олександра Ярославського, а зараз обіймає посаду генерального директора торгового дому Тихвинського вагонобудівного заводу.

Розмір паралельного бізнесу визначається в першу чергу доходом керівника і розміром його заощаджень. Коли людина вкладає гроші в якийсь бізнес, вона розуміє, що гроші можуть бути втрачені: у старт­апів висока смертність на етапі від року до трьох. «Відповідно поточний рівень доходу керівника має бути на тому рівні, що дозволяє відщипнути шматочок і забути про нього назавжди. Якщо топ-менеджер, наприклад, готовий інвестувати $200-300 тис. (а саме такими сумами готові ризикувати, наприклад, російські керівники), отже, його заробіток, найімовірніше, сягає мільйона доларів на рік», — пояснює Роман Бондар. В Україні таких високооплачуваних фахівців мало. Звідси й розміри стартапів — «кухонних» бізнесів, пов’я­за­них з низької витратною складовою. Менеджери, які заробляють $200-250 тис. на рік (до речі, навіть такі зарплати в Україні готові платити невелика кількість компаній), у бізнес вкладуть не більше ніж $10-30 тис. Керівники в Україні, як і раніше, працюють переважно на свої поточні потреби: купують дачі, машини, квартири, причому, як правило, у борг.

І його потрібно обслуговувати. Почасти цим зумовлено відсутність великих проектів у топів. Але є й інша причина. «Такі проекти частіше все ж таки захоплення, аніж бізнес.

І якщо вимірювати їхній успіх грошима, то вони, швидше за все, невдалі. Але ж і створювалися ці бізнеси не для заробляння грошей», — зазначає Сергій Лесик.

Велика таємниця

Керівники, зазвичай, приховують свої ділові інтереси. Ставлення власників компаній до таких починань найманих менеджерів переважно негативне. Будь-який бізнес-проект ставить під сумнів корпоративність керівника. «Крім того, роботодавець втрачає кон­троль над керівником. Адже гроші — це головний важіль впливу. І якщо в найманого менеджера є свій бізнес, то цей важіль уже не буде таким ефективним», — зазначає Ян Вілюха.

Так чи інакше, а паралельний бізнес відволікає головний ресурс фахівця — його час, особливо в тих випадках, коли топ-менеджер — акціонер, який активно приймає участь в управлінні. Але ж платить роботодавець саме за безроздільне володіння увагою найманого фахівця.

«Як говорив один із моїх роботодавців: «Хочу, щоб ваші голови залишалися порожніми від усіх турбот для мого бізнесу». Голову керівника має бути зайнято банком і банківським бізнесом, а не, наприклад, проблемами з податковою, що завітала до його власної компанії», — зазначає Ігор Францкевич. Проект не повинен знижувати ефективності працівника і входити в суперечність з інтересами роботодавця. Деякі фірми не просто не вітають, а прямо забороняють найманому менеджеру бути акціонером або інвестором у будь-якому бізнесі, і це зазначається в контракті. У найкращому разі йому для участі в проекті знадобиться згода акціонера або ради директорів. «Якщо корпоративна культура не сприймає будь-якої паралельної діяльності керівників, то ніхто не ризикуватиме своєю «великою» кар’єрою заради невеликого бізнесу», — визнає Ігор Шехтерман.

«Я не чув, щоб керівники вищої ланки великих промислових холдингів (СКМ, Інтерпайп або VS Energy) або міжнародних компаній, займалися веденням власного бізнесу», — підтверджує Роман Бон­дар. Як правило, будь-які починання керівників швидко відстежуються службою безпеки.

Конфлікт інтересів — ось, що турбує роботодавців. Якщо бізнеси розведені географічно або секторально, то можна припустити існування паралельного проекту в менеджера. Але коли бізнес у тій самій країні, у тому самому сегменті — це створює ґрунт для зловживань. Справді, приховувати свої інвестиції менеджера може змусити і природа капіталу, що вкладається в бізнес. «Адже є сфери, де відкати — норма: ритейлі, нерухомість телекомунікації. Зрозуміло, що гроші, отримані у такий спосіб, керівники намагаються не світити. Адже у власника можуть виникнути логічні запитання до менеджера, який вкладає у свій проект $200 тис., заробляючи в компанії $250 тис., — стверджує Роман Бондар. — Це головна причина, яка змушує людей приховувати свої бізнеси й не афішувати свої ділові інтереси та досягнення».

Та власники не завжди категоричні. У західних компаніях топ-менеджерів запрошують до рад директорів неконкуруючих компаній для консультування бізнесу. Так топ-менеджер отримує підтвердження статусу фахівця й ще одне джерело доходу. Що цінніший керівник, то більших винятків для себе він може домогтися. Наприклад, голова міжнародного банку Barclay Ханс-Йорг Рудольф п’ять років тому відкрив в Україні інвестиційний бутик, що займався дрібними угодами з компаніями, капіталізація яких не перевищувала $30 млн. У Barclay не було свого бізнесу в Україні, тому банк і дав згоду топу брати участь у цьому проекті. «Можливість почати свій бізнес залежить від багатьох нюансів. Великі банки часто не хочуть ризикувати, займаючись проектом, що може провалитися й завдати удару по іміджу. Тому вони й погоджуються, щоб їхній керівник зайнявся таким бізнесом. Якщо проект виявиться успішним, то банк може його згодом викупити», — пояснює Сергій Лесик. Ще один яскравий приклад лояльності власників — Григорій Гуртовий, який, перебуваючи на посаді генерального директора інвестиційної компанії «Ренесанс Капітал», є одним з акціонерів АероСвіту.

У будь-якому разі свої паралельні ініціативи керівники повинні обговорювати з акціонерами. «Коли мене запросили до групи компаній «Фокстрот», я одразу попередив власників про те, що в мене є бізнес у сфері нерухомості. Він ніяк не перетинався з бізнесом роботодавця й не віднімав у мене часу, тож проблем не виникло», — згадує колишній фінансовий директор ГК «Фокстрот» Владимир Шульмейстер.

І все ж таки рано чи пізно настає момент, коли поєднувати основну роботу і власний бізнес не просто незручно, а навіть непристойно. «Якщо менеджер успішний, тож і його проект приречений на успіх. І тут доводиться обирати, який проект робити успішним — місце роботи або свій бізнес. Не можна бути успішним навпіл», — визнає менеджер однієї з міжнародних корпорацій.



comments powered by HyperComments
БІЗНЕС-ПОДІЇ ДЛЯ ВАШОГО РОЗВИТКУ:
2 серпня 2017
Київ, Готель «Мир»
Управління відділом продажів (Наталія Дегтярьова)
16 серпня 2017
Київ, Готель «Мир»
Бюджетування з шаблонами бюджетів і фінансовою моделлю (Ігор Немировський, Інна Старожукова)
17 серпня 2017
Київ, Готель «Мир»
Ділові переговори: технології вашої перемоги (Ірина Головньова)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:КНИГИ ДЛЯ РОЗВИТКУ:
Пирамида эффективности. От разрозненных техник к цельной системеПирамида эффективности. От разрозненных техник к цельной системе
Личный бренд. Позаботьтесь о вашей репутации прежде, чем это сделают другиеЛичный бренд. Позаботьтесь о вашей репутации прежде, чем это сделают другие
Разговор по существу. Искусство общения для тех, кто хочет добиваться своегоРазговор по существу. Искусство общения для тех, кто хочет добиваться своего
Футбол как модель бизнеса. Уроки бизнеса изнутриФутбол как модель бизнеса. Уроки бизнеса изнутри
Момент истины. Почему мы ошибаемся, когда все поставлено на карту, и что с этим делать?Момент истины. Почему мы ошибаемся, когда все поставлено на карту, и что с этим делать?


система корекції помилок Увага! На сайті працює система корекції помилок. Побачивши помилку в слові (реченні), виділіть його та натисніть Ctrl+Enter.



bigmir)net TOP 100

МЕТОДОЛОГІЯ: Стратегія, Маркетинг, Зміни, Фінанси, Персонал, Якість, IT
АКТУАЛЬНО: Новини, Події, Тенденції, Інтерв'ю, Бізнес-освіта, Коментарі, Рецензії, Консалтинг
СЕРВІСИ: Бізнес-книги, Робота, Семінари, Форуми, Глосарій, Цитати, Рейтинги, Ресурси, Статті партнерів
ПРОЕКТИ: Блог, Відео, Візія, Візіонери, Бізнес-проза, Бізнес-гумор

Сторінка Management.com.ua у Facebook    Management Digest у LinkedIn    Відслідковувати нас у Twitter    Підписатися на RSS    Поштова розсилка


Copyright © 2001-2017, Management.com.ua
Портал створено та підтримується STRATEGIC

Підписка на Менеджмент.Дайджест

Отримуйте найновіші матеріали на свій e-mail (1 раз на тиждень)



Дякую, я вже підписана(-ий)