Наразі на планеті є два обґрунтовано тривожні та тривожно обґрунтовані приклади того, який вигляд може мати це руйнування: Зімбабве й Венесуела. В обох випадках катастрофічно нездарне державне управління призвело до знищення здатності обох країн виробляти продукцію на експорт — харчових продуктів, якщо говоримо про Зімбабве, і нафти й нафтопродуктів, якщо йдеться про Венесуелу, — й у підсумку це спричинило настільки великий дефіцит у бюджеті, що колапсувала і здатність цих держав щось імпортувати. Як результат, у Зімбабве понад десятиліття тривало падіння економіки, наслідки якого виявилися значно страшнішими за наслідки Великої депресії, а основна частина населення перейшла до натурального господарства. Венесуелі… пощастило ще менше. До того як економіка держави розвалилася, дві третини харчових продуктів країна імпортувала. Видобуток венесуельської нафти обвалився так сильно, що бракувало палива навіть на посівну, а це спричинило найстрашніший голод в історії західної півкулі.
Ці приклади наводжу вам не заради красного слівця. Цим явищам краще пасувало б визначення навіть не «деглобалізація» чи «деіндустріалізація», а «децивілізація».
* * *
Більшість технологій не змінюють нас кардинально. Візьмімо, для прикладу, сучасний смартфон. Це одночасно ліхтарик, музичний плеєр, камера, ігрова консоль, проїзний, дистанційний пульт, бібліотека, телевізор, книжка рецептів, комп’ютер. Смартфон не дав нам можливості робити щось фундаментально нове, зате поєднав у собі понад десяток пристроїв, що вже були раніше, підвищивши їхню ефективність і доступність. Чи став він для нас важливим? Аж до абсурду! Але подібні технології, базовані на вдосконаленні вже винайденого, не змінюють нас аж так сильно. Тим часом технології транспортування докорінно змінюють наші стосунки з географією. Зараз можна за кілька годин перестрибнути з одного континенту на інший. Але ж так було не завжди. Точніше — так майже ніколи не було.* * *
Виробництво, енергетика та фінанси — це все дуже круто. Вони спільними зусиллями за ручку привели людство в сучасний світ. Але як щодо сільського господарства? Саме воно було першим кроком на шляху від примарних жахів минулого світу до світу, який ми знаємо. Варто сучасному сільському господарству занепасти — і ми спостерігатимемо масштабне скорочення обсягів, розмаїття, доступності та надійності постачання харчових продуктів. Це означатиме, що цілі країни, які використовували сучасні аграрні технології та ринки, аби буквально витягнути себе з доіндустріальної епохи, знову проваляться в похмуре минуле. І кількість населення зменшиться відповідно.
