Про обмін нирками
Чи слід дозволяти купівлю-продаж людських органів задля порятунку життя важкохворих? Багато хто скаже «ні».
…Американський економіст Елвін Рот використав економічні принципи, щоб віднайти спосіб збільшити кількість органів, доступних для трансплантації, без запровадження їх купівлі-продажу.
Рішення Рота базується на тому, що люди мають дві нирки, але можуть вижити й з однією, тож якщо вашому братові потрібен цей орган, ви можете віддати один зі своїх. Біда в тому, що… ваша нирка може не підійти братові. Тоді він мусить чекати далі, поки з’явиться сумісний орган. Припустімо, є ще один пацієнт і невідомий вам донор, які перебувають у подібному становищі. Що, якби ваша нирка підходила цьому пацієнтові, а донорова — вашому братові? Правда ж, провести обмін — непогана ідея? У цьому суть розв’язання Рота.
Як тлумачити ідеї Сміта
Є спокуса інтерпретувати ідею Сміта про «невидиму руку» як «жадібність — це добре». Однак таке тлумачення буде певним спотворенням. Економіст вважав, що ринковому суспільству притаманна низка хороших людських рис. Пекарі та різники здебільшого доброзичливі до інших людей. Вони сумують, коли їхні друзі хворіють або втрачають гроші. Отак у людей формується почуття правильного і неправильного. Ринкове суспільство було б не дуже життєздатним, якби люди були цілковитими здирниками: пекарі брехали б про вагу паляниць, а пивовари розбавляли б пиво. Обман і шахрайство стали б нормою, що спричинило б хаос. Діяльність у власних інтересах тільки тоді приносить користь суспільству, коли люди поводяться чесно і відповідально.
