Оповідаючи історію стоїцизму
Кілька років тому моя донька Поппі, якій тоді було чотири роки, попросила розповідати їй різні історії. Я не знав жодної казки, тож розповідав те, що спадало на думку: грецькі міфи, легенди про героїв і філософів. Серед її найулюбленіших персонажів був давньогрецький полководець Ксенофонт. За переказами, коли Ксенофонт був ще юнаком, якось пізно ввечері він прогулювався поблизу афінського ринку й зайшов у вузький прохід між двома будівлями. Раптом із тіні виринув таємничий незнайомець, розмахуючи дерев’яною палицею та перегородивши йому шлях. Голос із темряви запитав: «Чи знаєш ти, куди треба піти, щоби купити гарний товар?». Ксенофонт відповів, що зараз вони поблизу агори, найкращого ринку у світі. Там можна купити все, що забажаєш: коштовності, їжу, одяг. Незнайомець хвильку помовчав, а потім поставив ще одне запитання: «Тоді куди треба йти, щоб навчитися бути хорошою людиною?». Ксенофонт мовчав. Він не знав, що відповісти. Таємнича постать опустила палицю, вийшла з тіні й представилася. То був Сократ. Він сказав, що їм обом варто дізнатися, як стати доброю людиною, адже це набагато важливіше, ніж знати, де купити різний крам. Так Ксенофонт пішов за Сократом і став одним із його найближчих друзів та послідовників.
Я розповів Поппі, що більшість людей вважає, ніби в житті є чимало гарних речей — смачна їжа, одяг, будинки, гроші тощо — і чимало поганих, але Сократ казав, що, ймовірно, усі вони помиляються. Його цікавило, чи існує лише одна справді гарна річ і чи вона всередині нас, а не зовні. Може, це мудрість або хоробрість. Поппі хвилину подумала, а потім, на мій подив, похитала головою і промовила: «Це неправда, татку!», що примусило мене всміхнутися. Тоді Поппі додала: «Розкажи мені цю історію ще раз», — вона хотіла й далі міркувати над нею. Донька спитала мене, як Сократ став таким мудрим, і я розповів секрет його мудрості: він ставив безліч запитань про найважливіші речі в житті — і дуже уважно слухав відповіді. Тож я і далі оповідав історії, а Поппі ставила багато запитань. І як я потім усвідомив, ці анекдотичні оповідки про Сократа зробили набагато більше, ніж просто навчили її деяких речей. Вони заохотили доньку замислитися над тим, що для неї самої означає жити мудро.
Одного дня Поппі попросила записати історії, які я їй розповідав. Я так і вчинив: розширив їх, зробив докладнішими, а потім прочитав їй знову. Деякими поділився у своєму блозі. Розповідаючи ті історії та обговорюючи їх із донькою, я зрозумів, що це, можливо, найкращий спосіб викладання філософії як способу життя. Завдяки йому ми могли розглянути приклади відомих філософів і те, чи будуть вони взірцями для наслідування. Я почав замислюватись, що книжка, яка навчає стоїчних принципів через реальні історії давніх практиків цієї філософії, може виявитися корисною не лише для моєї дівчинки, але й для багатьох інших людей.
Згодом я запитав себе: хто з-поміж стоїків найкраще годився на роль взірця — героя, про кого я міг би оповідати історії, що роблять філософію живою, ніби із кісток і плоті? Відповідь очевидна — Марк Аврелій. Про життя більшості античних філософів ми знаємо дуже мало. Але Марк був римським імператором, тож відомостей про його життя та характер збереглося значно більше. Один із небагатьох збережених стоїчних текстів — це його особисті нотатки про споглядальні практики, відомі під назвою «Роздумування» (The Meditations). Цікаво, що Марк починає «Роздумування» розділом, написаним у зовсім іншому стилі, ніж решта книжки: це своєрідний каталог чеснот, рис, якими він захоплювався у своїх родичах і вчителях. Загалом Марк згадує шістнадцятьох людей. Мабуть, він сам щиро вірив, що найкращий спосіб почати вивчення стоїчної філософії — це спершу поглянути на живі приклади чеснот. Я вважаю, що варто розглядати життя самого Марка як приклад стоїцизму — так само, як він дивився на життя власних учителів-стоїків.
Усі наступні розділи ґрунтуються на уважному прочитанні історичних джерел. Хоча я користувався багатьма джерелами, головні відомості про життя та характер Марка Аврелія ми дізнаємося з римських історичних розвідок Діона Кассія, Геродіана та «Історії Августів» (Historia Augusta), а також зі слів Марка Аврелія у його «Роздумуваннях». Іноді я додавав дрібні деталі чи фрагменти діалогів, щоб оживити оповідь. Загалом, спираючись на доступні свідчення, я намагався уявити події в житті Марка так, як вони насправді могли б відбуватися.
Останній розділ книжки написаний в іншому стилі — у формі, близькій до керованої медитації. Він тісно пов’язаний з ідеями, викладеними в «Роздумуваннях» Марка Аврелія, хоча я свідомо перефразував його слова, перетворивши їх на розгорнутий опис, покликаний пробудити уявні образи й сприяти складнішому споглядальному досвіду. Також я додав до тексту кілька висловлювань і думок інших стоїків. Усе це оформив як внутрішній монолог чи фантазію, бо відчував, що такий підхід допоможе якнайкраще показати стоїчне сприйняття смерті й відсторонений «погляд згори».
Ця книжка написана так, щоб допомогти вам піти слідом за Марком Аврелієм у набутті стоїчної сили розуму — а відтак і глибшого задоволення від життя. Ви помітите, що я часто поєдную стоїцизм з елементами КПТ. Це було природно: КПТ багато в чому надихалася стоїцизмом, і між ними існує спільне підґрунтя. Тому я звертаюся до сучасних терапевтичних ідей, зокрема до «когнітивного дистанціювання», тобто здатності відрізняти думки від зовнішньої реальності, та до «функціонального аналізу» — методу, що допомагає оцінити наслідки різних варіантів дії. КПТ — це короткострокова терапія, корективний підхід до таких проблем із ментальним здоров’ям, як тривога або депресія. Кожен знає, що запобігти завжди краще, ніж лікувати. Техніки й концепції КПТ сьогодні адаптовують для зміцнення емоційної стійкості — щоб знизити ризик розвитку серйозних психологічних проблем у майбутньому. Я ж вірю, що для багатьох людей поєднання стоїчної філософії й КПТ може слугувати ще й як довготривалий превентивний підхід. Коли ми приймаємо це як філософію життя — і щодень практикуємо її, — то створюємо можливість розвинути глибшу емоційну стійкість, силу характеру та моральну цілісність. Ось про що насправді ця книжка.
Стоїки можуть навчити вас, як віднайти мету в житті, як протистояти негараздам, як подолати гнів усередині себе, опанувати бажання, черпати радість зі здорових джерел, терпляче й гідно зносити біль і хвороби, виявляти сміливість перед тривогами, упоратися з втратою — і, можливо, навіть подивитися у вічі смерті з такою самою незворушністю, яку виявив Сократ. Правлячи Римом, Марк Аврелій зіштовхнувся з надзвичайними викликами. «Роздумування» дають змогу зазирнути в його душу й побачити, як саме він проходив через ці випробування. Запрошую вас, любі читачі, прочитати мою книжку по-особливому: спробуйте поставити себе на місце Марка, дивитися на життя його очима, крізь призму його філософії. Разом із ним пройдімо шлях, на якому день за днем він змінювався, щоб зрештою стати повноцінним стоїком. Якщо на те ласка долі, більше людей зможуть застосувати мудрість стоїцизму до справжніх викликів і щоденних проблем сучасного життя. Проте зміна не настане лише від прочитання цієї книжки. Вона настане лише тоді, коли ви ухвалите чітке рішення — тут і зараз — почати втілювати ці ідеї в життя. Як Марк написав собі:
«Зовсім не говори про те, якого ґатунку людиною повинна бути добра людина, але будь нею».
