Інкрементальні, фрагментовані, непрагматичні, послідовні процедури сучасного бюджетного процесу допомагають дійти згоди і полегшити важку ношу обчислень. Дійти згоди в тому, чи варто додати або відняти кілька тисяч чи мільйонів — значно простіше, ніж домовитися, чи хороша в цілому конкретно взята програма. Разом вирішити, чи варто трішки збільшувати або зменшувати суму — значно простіше, ніж порівнювати одну програму з усіма іншими. ...Й нарешті, людям значно простіше домовлятися, коли предмет суперечки — це певна сума, а не базові розходження в політичних поглядах.
* * *
В екстремальних ситуаціях — війна, голод, депресія — зазвичай потрібні екстремальні рішення. Проблема в тому, що на американському ринку ідей кожна група за інтересами кричить про терміновість, коли намагається отримати підтримку своєї програми чи ідеї. І формується ситуація, як у казці про хлопчика, який кричав «вовки». Економіст Пол Семуельсон влучно пожартував про цей феномен, що ринок акцій спрогнозував дев’ять з останніх п’яти падінь. А насправді відрізнити справжню кризу від надуманої зазвичай можна лише по факту.* * *
Між тим, щоб озвучити ідею, концептуально її прописати чи то навіть оформити в закон, і тим, щоб змусити її працювати в реальному світі, є величезна різниця. Знання корисні лише тоді, коли перетворюються на реальні практичні дії.* * *
Конфлікт буває на добре. Він може змушувати нас ставити незручні питання, захищати себе, знаходити кращі рішення. Проте часом він ескалюється в щось інше — у так званий конфлікт вищого рівня. Конфлікт високого рівня починається, коли незгода перетворюється на суперечку рівня добра і зла, де є «ми» та «вони». Конфлікт високого рівня зачакловує нас, а ми при цьому нічого не помічаємо. Мозок починає працювати інакше. Люди дедалі більше впевнюються в тому, що мають рацію, і водночас дедалі менше й менше розуміють іншу сторону. Обидві сторони відчувають ті самі емоції, однак ніколи їх не обговорюють.* * *
Що більше зростала кількість громадських неприбуткових організацій, то більше спадали показники всіх насильницьких злочинів. ...Якщо взяти місто з населенням 100 тисяч осіб, то, за нашими підрахунками, поява кожної нової організації, покликаної протидіяти насильству та покращувати життя у своєму районі, призводила до зниження кількості насильницьких злочинів і вбивств приблизно на 1%. ...Вибухове зростання кількості громадських організацій, яке відбулося у 1990-х роках, ймовірно, відіграло значну роль у зниженні рівня насильства.
