Чому Reebok?
Я плюхнувся в крісло і схопив першу-ліпшу книжку з півдесятка корінців, втиснутих у маленьку книжкову полицю. Усміхнувся. Це був «Новий американський шкільний та офісний словник Вебстера», який я з удаваною вдячністю прийняв як приз на щорічних перегонах, коли мені було сім. Я швидко прогортав сторінки й зупинився на випадковій. Провів вказівним пальцем по рядках... Clum (тиша), clumber spaniel (кламбер-спаніель), clump (грудка)... Господи, ні! Я відкрив іншу сторінку...
Мій палець зупинився на наступному слові. У мене виникла ледь помітна асоціація між спортивним взуттям і його визначенням: «Рібок» (reebok) — антилопа світлого кольору.. Гммм. Reebok. Слово було коротким, запам’ятовувалося й легко вимовлялось. Reebok.
Нетипова історія успіху
По-перше, я не люблю бігати. По-друге, швець із мене нікудишній. Мої таланти геть інші. Досить дивно таке читати, коли тримаєш у руках книжку про шевця й засновника Reebok, еге ж? Дещо збиває з пантелику. Але, сподіваюся, також трохи інтригує. Так і має бути. Моя історія — історія Reebok — не типова бізнесоповідь про те, як 35 років я наполегливо працював і гнув спину над взуттям. І не подорож відомим маршрутом. А також не казка про те, як я ризикнув мільйонами й переміг.
Це книжка про мотивацію та про важливість хапатися за можливість, коли доля її пропонує.
