Одна з причин того, чому суперкомунікатори так майстерно вловлюють емоції інших, полягає в тому, що вони звикли зважати на енергію жестів інших людей, швидкість, з якою вони говорять, гучність і модуляції голосу та інші нюанси. Вони звертають увагу на позу, яка може свідчити про пригнічення або збудження, яке годі стримати. Суперкомунікатори підлаштовуються під рівень енергії та настрій інших або принаймні показують, що розуміють їх, і в такий спосіб сигналізують про бажання зблизитися. Мовою тіла й голосом вони допомагають нам побачити і зауважити власні почуття. Синхронізуючись із нашим настроєм та енергією, вони демонструють, що намагаються створити зв’язок.
* * *
Може здатися, що дивно шукати емоційний інтелект у сміхові людини, але насправді йдеться про одну із засад емоційної комунікації: важливо не просто відчути емоції іншої людини, але й показати, що ми їх відчули. Сміх — один зі способів довести: ми розуміємо, що відчуває інший.* * *
Узгодження — це радше розуміння способу мислення інших, логіки, якої вони дотримуються, тону й підходу, що здаються їм доречними, а потім перехід на їхню мову. А щоб інші налаштувалися на нашу хвилю, ми повинні чітко пояснити, як думаємо і робимо вибір. Згадуючи про особисту проблему, людина подає знак, що прагне співчуття, а не шукає рішення. Якщо співрозмовник аналітично викладає факти, він сигналізує, що його цікавить радше раціональна, а не емоційна розмова. Кожен із нас здатен навчитися краще помічати ці підказки та ставити експерименти, що розкривають їх.Найважливіше в розмові «Про що насправді йдеться?» — це можливість дізнатися, про що хочуть говорити інші, що вони прагнуть винести із дискусії та якої спільної думки сподіваються дійти. Саме під час такої розмови ми починаємо розуміти одне одного і знаходити рішення, кращі за будь-які з тих, до яких ми могли додуматися наодинці.
