Про інтелектуальний капітал як важливий чинник розвитку націй
Якщо причиною багатства вважати лише фізичну працю, то як тоді можна пояснити, що нові нації незрівнянно багатші, могутніші та мають незрівнянно більше населення і достатку, ніж нації давнього світу? Нинішній стан націй — це наслідок накопичення відкриттів, винаходів, удосконалень, поліпшень і зусиль усіх поколінь, які жили до нас; вони утворюють інтелектуальний капітал сучасного людства, і кожна окрема нація продуктивна лише настільки, наскільки вона змогла перейняти ці досягнення попередніх поколінь і примножити їх власними надбаннями та наскільки природні сили її території, протяжність і географічне розташування, кількість її населення і політична сила роблять її здатною на те, щоб у межах своїх кордонів по змозі досконало й рівномірно розвивати всі галузі, які створюють умови для її існування, та поширювати свій моральний, інтелектуальний, промисловий, комерційний і політичний вплив на інші, менш розвинені нації й узагалі на справи всього світу.
Про країни-експортери сировини
Нація, яка провадить лише землеробство, — це індивідуум, якому в його матеріальному виробництві не вистачає однієї руки. Нація, що обмінює свої продукти землеробства на чужоземні мануфактурні товари, є індивідуумом з однією рукою, якому надає підтримку чужа рука. Така підтримка корисна для нації, але набагато корисніше було б для неї самій мати дві руки, тоді вона у своїй діяльності не була б залежною від чужої волі. Володіючи власними мануфактурними потужностями, вона може виробляти стільки продуктів харчування та сировинних матеріалів, скільки споживають її власні мануфактури, а перебуваючи в залежності від чужоземних мануфактур, вона може продукувати лише такий надлишок, якого не в змозі виробити самостійно чужоземні нації чи який вони змушені купувати за кордоном.
