У французького філософа Поля Віріліо є вислів, про який я часто думаю: «Коли ви винаходите корабель, то винаходите й кораблетрощу. Коли винаходите літак — винаходите й авіакатастрофу. Винайшовши електрику, ви винаходите й ураження струмом... Кожна технологія несе в собі негатив, який формується одночасно з технічним прогресом».
* * *
Технолідери обіцяли «змінити світ», але коли доходило до реальних суспільних проблем — вони просто заново винаходили колесо.* * *
Ще одним чудовим джерелом інформації були колишні співробітники — ті, хто звільнився або кого звільнили. Я часто подумки називала себе відділом кадрів Кремнієвої долини, який проводить вихідні інтерв’ю саме тієї миті, коли люди готові виговоритися. Це займало багато часу, але результат був того вартий. Люди завжди люблять розповідати свою версію історії.* * *
Те, куди рухається технологія, залежить від тих, хто ухвалює рішення. Якщо це залишиться в руках малої групи відірваних від реальності техномільярдерів — я турбуватимуся. Якщо ж це буде різноманітна група людей, готових слухати та йти на компроміси, я налаштована значно оптимістичніше. Єдина річ, яка стосується всіх тих, хто зроблений із м’яса, і в якій я можу бути впевнена, — це те, що аналогове життя кожного з нас зрештою завершиться. Навіть якщо цифрова присутність залишиться ще на багато років. Це був, звісно, найважливіший урок, який я засвоїла ще в юному віці, коли раптово помер мій батько. Він думав, що його кар’єра стрімко злетить, а потім одного дня просто впав і все. Це вплинуло на все, що я робила потім. А це означає, що в мене немає часу сидіти й плакати. У вас теж. Ні в кого його немає.
