Маю одного знайомого, який займає позицію entry-level у одній з міжнародних корпорацій у Києві. Ця людина має кілька корисних контактів у бізнес-середовищі. Однак моє власне ставлення до нього несхвальне: вважаю його нечесною людиною, що робить кар'єру не професіоналізмом, а демонструванням дурних понтів; намагається з будь-якої ситуації мати економічну вигоду (це буває неетично). Правда, свою думку щодо його кар'єрних стратегій тримаю при собі й йому не повідомляю.
Незабаром у нього має бути день народження. При цьому стосунки з цією людиною у мене не настільки близькі, аби вітати зі святом, тим більше особистим. Отже, дилема:
1) Привітати цю людину з огляду на її корисні зв'язки, що можуть знадобитися мені в майбутньому;
2) Не вітати - оскільки немає бажання мати справу з неприємною й нечесною людиною; на корисних людей намагатися вийти через інших знайомих;
3) Не вітати з особистим святом, але надіслати вітальну листівку із загальним святом - наприклад, Різдвом.
А если серьезно, то почему Вы считаете, что "другие знакомые", через которых можно выйти на "полезных людей" не такие, как описываемый субъект?
А чому всі мають бути однаковими? У бізнесі є немало цілком адекватних людей, які знають собі ціну та не принижуються до понтів.
Цитата:
Такой перерыв в поздравлении...
Сказано: наприклад. Можна вітати і з Днем незалежності.
Але яка ваша думка, як часто потрібно нагадувати про себе "потрібним людям"?
Цитата:
Всегда делайте только то, что вам хочется, и у вас будет отличное пищеварение.
Хто б сперечався! Однак лише абсолютний монарх може робити усе, що йому хочеться. Ми з вами обмежені конкретним суспільством та конкретними історичними умовами.
Есть народ, который умудряется улыбаться ДЕЖУРНОЙ улыбкой всем вокруг, и помнить даты дней рождения всех, кто может принести какую-то пользу. Это некоренные американцы, последователи Д.Карнеги. Правда, с пищеварением у них, если почитать хронику, далеко не всё в порядке. Или это МкДональдс виноват :)
