Працівники йдуть — працедавців це не хвилює

Пропри всі розмови про важливість утримування кадрів, здається, що американські працедавці дещо іншої думки. Чверть керівників компаній США визнає, що їхні підлеглі не планують затримуватися у фірмі, в якій працюють, і готові поміняти місце роботи, щойно підвернеться така можливість. Але при цьому, відповідно до висновків дослідження American Management Association (AMA), більшість працедавців ставляться до масштабу плинності персонал на диво спокійно — шість із десяти не вважають це проблемою, котра потребує нагального втручання.

І це попри те, що згідно дослідження, проведеного PwC, якщо врахувати усі витрати на заміну працівника, що звільнився (витрати, пов’язані із зниженням продуктивності праці, а також видатки на власне заміну робітника та на навчання нового фахівця), вони дорівнюються сумі його річної зарплати.

Сенді Едвардс (Sandi Edwards), старший віце-президент AMA Enterprise пояснюючи цю, за її словами, «небезпечну байдужість» керівників, зазначає: «Можливо вони втомилися вислуховувати скарги людей на те, що останні змушені працювати занадто багато, а також на те, що їхні зусилля відверто не ціняться». Проте, як додає Едвардс: «Не варто забувати, що намір піти — ключовий показник, що свідчить про відсутність лояльності до фірми та про небажання докладати до роботи абияких старань».

Крім того, як зазначає Едвардс: «Поза фокусом уваги працедавців залишився простий факт — якщо працівник незадоволений умовами роботи, то його результативність завжди нижче середньої».

«Якщо керівники бажають отримати максимальну віддачу від персоналу, то повинні усвідомлювати, яким є рівень стресу, що його працівники зазнають на роботі, а також не залишати без уваги зусилля, котрих докладають підлеглі», — додає вона.

На переконання Сенді Едвардс, керівникам більшості компаній варто змінити ставлення та усвідомити, що утримання перспективних й талановитих працівників — це запорука успіху бізнесу. А при бажанні досягти цього не так вже й важко. За словами Едвардс, керівникам слід працювати з кожним підлеглим індивідуально для того, щоб усвідомити, якими є його кар’єрні цілі, а також — що може у цьому плані запропонувати йому компанія. Крім того, у процесі такого спілкування менеджери можуть отримати інсайти стосовно того, що треба вчинити, аби організація рухалася уперед.

Загалом, Едвардс рекомендує працедавцям наслідувати приклад провідних компаній світу та створити для перспективних людей умови, в яких планка стояла б на висоті, достатній для того, щоб забезпечити їхній розвиток (звісно, без зайвих перевантажень); та сприяти тому, щоб люди могли повною мірою розкрити свої сильні сторони. «І це ключ до утримання талановитого персоналу», — підсумовує Сенді Едвардс.