Автентичність лідерів: чому важливо не лише ділитися переживаннями, а й розповідати про власні рішення

Традиційно сильного лідера уявляли як стриману й непохитну людину, яка не демонструє слабкостей. Однак останніми роками дедалі більше уваги приділяють автентичності керівників — здатності бути собою у взаємодії з працівниками. Вважається, що така поведінка може сприяти довірі, підвищувати ефективність роботи та стимулювати творчість команди.

З огляду на це поширилася рекомендація ділитися особистими труднощами, невдачами чи прикрими обставинами. Передбачалося, що готовність розповідати про події, які можуть зашкодити репутації, свідчить про відкритість і відсутність прихованих намірів. Проте результати дослідження, опублікованого в HBR, засвідчили, що різні типи відвертих зізнань справляють неоднакове враження.

Три типи зізнань і їхній вплив

Дослідники розглянули три категорії особистих розповідей:

• Особисті невдачі та нещастя. Розповіді про хворобу, пограбування чи інші несприятливі обставини, які спіткали людину.
• Нестандартні рішення. Зізнання у свідомих діях, що суперечать усталеним нормам, наприклад відвідування офіційного заходу всупереч установленому дрескоду.
• Експлуататорські вчинки. Дії, спрямовані на особисту вигоду коштом інших, наприклад надання незаслуженого стажування синові друга.

В одному з експериментів учасники оцінювали дописи лідерів у соціальних мережах, у яких ті розповідали про один із цих типів поведінки.

Результати показали суттєві відмінності:

• Лідери, які зізнавалися в нестандартних рішеннях, отримували на 21% вищі оцінки автентичності, ніж ті, хто розповідав про особисті невдачі.
• Лідерів, які повідомляли про експлуататорські вчинки, вважали на 76% менш автентичними, ніж тих, хто ділився історіями про нестандартні рішення.

Отже, сама готовність розкривати непривабливі факти про себе не гарантує позитивного сприйняття. Значення має те, що саме розповідає людина і що її поведінка говорить про її характер.

Чому нестандартні рішення посилюють автентичність

Автори пояснюють відмінності рівнем контролю людини над подією та тим, що її поведінка повідомляє про характер і спосіб ухвалення рішень.

• Розповіді про невдачі викликають співчуття. Вони демонструють людську вразливість, однак самі по собі мало свідчать про особисті якості лідера, оскільки несприятливі обставини могли виникнути незалежно від його волі.
• Зізнання в нестандартних рішеннях демонструють самостійність. Вони свідчать про готовність діяти всупереч очікуванням, самостійно визначати спосіб поведінки та приймати особисті наслідки власного вибору. Саме ця здатність до свідомої дії посилює сприйняття автентичності.
• Зізнання в експлуататорських вчинках підривають довіру. Такі дії також є результатом свідомого вибору, але водночас розкривають сумнівні принципи ухвалення рішень і готовність отримувати вигоду коштом інших.

Таким чином, важливим чинником є не просто відвертість, а зміст розповіді та моральний характер учинку.

Чому важливо розповідати про власні вчинки самостійно

Важливим виявилося й те, як саме інформація ставала відомою авдиторії. Позитивний ефект зникав, коли учасники дізнавалися про нестандартну поведінку з медіаповідомлень або спостерігали її самостійно.

Щоб підвищити сприйняття власної автентичності, лідер мав сам розповісти про свій вчинок. Отже, значення мала не лише сама поведінка, а й добровільне рішення поділитися нею.

Крім того, в експериментах із гіпотетичними політичними кандидатами учасники частіше висловлювали готовність голосувати за тих, хто розповідав про власні нестандартні вчинки, ніж за кандидатів, які ділилися нейтральними фактами про себе. Зізнання у зловживанні владою, навпаки, зменшували підтримку.

Ці результати свідчать, що добровільне розкриття інформації може впливати не лише на сприйняття автентичності, а й на готовність людей підтримувати лідера.

Як професійний авторитет впливає на сприйняття

Позитивний ефект залежав від попереднього досвіду й авторитету людини. Він був виразним для досвідчених лідерів, але не виявлявся в аналогічних розповідях звичайних користувачів соцмереж.

Дослідники пов’язують це з так званим кредитом своєрідності — неформальним правом відступати від усталених очікувань, яке людина здобуває завдяки тривалій демонстрації компетентності.

Досвідчений керівник, який порушує певну умовність, може сприйматися як сміливий і незалежний. Натомість новий керівник, який так само відступає від норм у важливій ситуації, ризикує справити враження непослідовної або непередбачуваної людини.

Отже, перш ніж розкривати історії про нестандартні рішення, керівникам варто сформувати репутацію компетентних фахівців, які заслуговують на довіру.

Практичні рекомендації для керівників

На підставі отриманих результатів автори пропонують кілька принципів, які допоможуть керівникам обирати, чим ділитися з авдиторією.

1. Оцінювати наслідки власних учинків. Передусім варто зважати на те, чи не завдала поведінка шкоди іншим. Нестандартний учинок, який не порушує чужих інтересів, може посилити сприйняття автентичності. Натомість експлуататорська поведінка підриває довіру незалежно від того, наскільки відверто про неї розповідає керівник.
2. Розповідати про рішення, а не лише про невдачі. Розповіді про свідомо ухвалені рішення можуть бути ефективнішими за повідомлення про обставини, що сталися незалежно від волі людини. Особливу роль відіграють нестандартні рішення, за які лідер заплатив особисту ціну, не завдаючи шкоди іншим.
3. Спершу сформувати професійний авторитет. Позитивний ефект таких зізнань виразніший для досвідчених керівників, які вже довели свою компетентність. Тому відступ від усталених норм варто розглядати з огляду на професійний досвід і репутацію людини.
4. Розрізняти прозорість і автентичність. Прозорість передбачає розкриття інформації, яку необхідно повідомити, наприклад про закриття підрозділу. Автентичність натомість може виявлятися в добровільній розповіді про особисті переконання чи рішення, про які керівник не зобов’язаний говорити. Саме відсутність очевидного зовнішнього приводу для такого зізнання може посилювати враження щирості.

Обмеження дослідження

Автори не стверджують, що керівникам варто відмовитися від розповідей про невдачі чи особисті труднощі. Такі історії й надалі можуть викликати співчуття та бути доречними, коли метою є продемонструвати спільність людського досвіду й уразливість.

Водночас дослідження стосувалося окремих зізнань. Тому поки що невідомо, чи зберігатиметься позитивний ефект у разі регулярних розповідей про нестандартну поведінку, чи з часом вони почнуть здаватися ознакою непередбачуваності. Це питання потребує подальшого вивчення.

Висновки

Дослідження показує, що сприйняття автентичності лідера залежить не просто від його готовності розкривати особисті переживання. Більшого значення можуть набувати добровільні зізнання в нестандартних рішеннях, які демонструють самостійність і не завдають шкоди іншим.

Проте позитивний ефект залежить від змісту зізнання, способу розкриття інформації та вже сформованого авторитету лідера. Тому ефективна комунікація передбачає не максимальну відвертість за будь-яких обставин, а усвідомлений вибір того, чим варто поділитися і яку інформацію така розповідь передає авдиторії.

Ілюстрація: gettyimages.com