Серед опитаних були дев’ять CEO і 15 голів та членів бордів. Вони представляли великі європейські компанії різного масштабу, що працюють у сферах охорони здоров’я, виробництва, телекомунікацій та промисловості, зокрема й деякі з найбільших і найвідоміших компаній Європи.
Засідання ради директорів можна порівняти з візитом до стоматолога: процедура, яку доводиться терпіти, а не те, чого хочеться чекати з нетерпінням. Подібне ставлення до бордів трапляється значно частіше, ніж можна було б очікувати, навіть попри те, що йдеться про один із найцінніших майданчиків для взаємодії, доступних гендиректору.
Розрив між тим, якими могли б бути засідання ради директорів, і тим, якими вони є на практиці, неодноразово ставав предметом обговорення під час інтерв’ю. Причина невдоволення виявилася доволі типовою: керівництво приходить на засідання вже з готовим рішенням, просить раду його затвердити й називає це корпоративним управлінням.
За результатами дослідження вдалося виокремити кілька принципів, які допомагають перетворити засідання ради на справді продуктивну роботу.
Найефективніше використовують час борди, робота яких полягає не лише в затвердженні вже готової стратегії. Їх залучають до роботи ще на етапі її розроблення, коли ключові компроміси та альтернативи залишаються відкритими, а вихідні припущення ще можна перевірити.
Такий підхід потребує взаємної готовності до конструктивної взаємодії. CEO мають бути готовими демонструвати невизначеність і сприймати критичні запитання як можливість перевірити власні припущення. Члени бордів, зі свого боку, повинні розглядати таку відкритість як перевагу, а не як ознаку слабкості керівництва.
Кілька учасників дослідження розповіли, що розподіляють масштабні стратегічні питання між кількома засіданнями. Під час одного з них тему детально досліджують, а під час наступного — уточнюють висновки й доопрацьовують рішення. Замість спроби вирішити все за один раз такий підхід дає змогу провести конструктивнішу дискусію й отримати чіткіші результати.
Склад ради директорів виявився одним із найважливіших чинників ефективності її роботи. Водночас практичне судження та особисті якості членів ради мають більше значення, ніж престижні посади й регалії.
Особливу цінність мають директори, які самі керували компаніями. Вони краще розуміють ціну управлінських рішень, відповідальність керівника та складність його роботи. Тому їхні запитання й критичні зауваження ґрунтуються на власному управлінському досвіді.
Важливе значення має й чисельність ради. Найгнучкішими виявилися відносно невеликі борди — не більше дев’яти-десяти членів. Кількість комітетів також доцільно обмежувати необхідним мінімумом, зосереджуючись передусім на питаннях аудиту та винагороди.
Ще одним чинником ефективності є обмеження строку перебування в раді. Орієнтиром часто стають приблизно десять років. Такий підхід допомагає уникнути застою, підтримувати свіжість поглядів і не допускати перетворення ради на закриту групу зі сталими звичками.
Сьогодні борди працюють в умовах того, що один із директорів назвав перманентною кризою. За таких обставин виникає спокуса присвячувати засідання реакції на всі події у світі, а не обговоренню того, як саме компанія може на них вплинути або до них адаптуватися.
Натомість продуктивніші засідання ґрунтуються на конкретних сценаріях, чітких припущеннях і варіантах дій, які компанія справді здатна реалізувати. Деякі ради регулярно порівнюють результати діяльності компанії з показниками конкурентів. Це допомагає спрямовувати обговорення на можливості для вдосконалення, а не на чинники, які перебувають поза контролем компанії.
Найскладніше завдання — знайти баланс між оперативною реакцією на короткострокову нестабільність і послідовним дотриманням довгострокових пріоритетів.
Ради, яким вдається підтримувати такий баланс, дають CEO достатньо простору для маневру в умовах невизначеності, водночас допомагаючи не втрачати з поля зору стратегічний напрям розвитку компанії.
Те, як рада директорів формулює запитання, не менш важливе, ніж те, про що саме вона запитує.
Багато засідань досі нагадують допит керівництва. Натомість відкриті, добре сформульовані запитання демонструють готовність членів ради почути несподівані відповіді, переглянути власні погляди й навчитися чогось нового. Один із CEO назвав такий підхід проявом поваги.
Для керівної команди важливо не обмежуватися формальними відповідями на запитання членів ради, а справді дослухатися до них. Адже характер і спрямованість запитань часто розкривають занепокоєння та пріоритети директора не менше, ніж самі відповіді.
Водночас комунікація має бути двосторонньою. Генеральні директори також повинні ставити запитання членам борду, а не лише відповідати на їхні. Це перетворює засідання з односторонньої перевірки керівництва на повноцінний діалог, у якому обидві сторони можуть ділитися поглядами та спільно шукати рішення.
Продуктивні засідання не виникають самі собою — їх потрібно належно організувати й підготувати.
Один із базових, але нерідко пропущених етапів підготовки — чіткий порядок денний, у якому розмежовано питання для ознайомлення, обговорення та ухвалення рішень.
Презентаціям варто відводити якомога менше часу, залишаючи більше простору для дискусії. Кілька учасників дослідження також наголосили на важливості якісних матеріалів, які члени ради отримують заздалегідь. Саме завчасне опрацювання цих матеріалів часто визначає різницю між засіданням, на якому просто повторюють зміст слайдів, і зустріччю, під час якої розвивають попередні ідеї та поглиблюють обговорення.
Один із членів ради директорів назвав адміністративні питання базовим елементом належної організації роботи, але не самоціллю. Час, який вдається заощадити завдяки ефективному розгляду таких питань, можна присвятити обговоренню сценаріїв розвитку подій і перспектив компанії. Саме ці теми складніше опрацьовувати, але вони мають значно більшу цінність для стратегічного управління.
Жоден із цих принципів не є особливо складним. Однак різницю між ефективними радами і тими, що лише формально виконують свої функції, визначає ставлення учасників до спільної роботи. Важливо, чи сприймають вони засідання як справжню можливість разом осмислити складні питання, перевірити ідеї та знайти кращі рішення, чи лише як чергову формальність, яку потрібно пройти.
CEO, які справді чекають на наступне засідання борду, — це ті, хто отримує реальну віддачу від часу, вкладеного в цю взаємодію.
За матеріалами World Economic Forum