Підвищена тривожність: ефективна протидія стану занепокоєння

01.07.2023

Тривожність є рисою особистості, яка проявляється у вигляді хвилювання та занепокоєння. Це може бути як індивідуальною особливістю та варіантом норми, так і ознакою порушень в організмі. Дуже часто почуття тривоги завдає людини значного дискомфорту, заважає нормальному функціонуванню організму та погіршує якість життя. Постійна напруга негативно впливає на нервову систему та призводить до розвитку хронічних захворювань.

Симптоми почуття тривожності

Заведено розрізняти два види симптомів у патологічних станах: психологічні та фізичні. Серед психічних найпоширенішими є постійне почуття страху, хвилювання, погана концентрація, порушення сну, дратівливість, плаксивість. Нерідко в таких випадках людина не має змоги повноцінно розслабитись та включитись у повсякденні справи. Також вона відчуває потребу у тому, щоб оточуючі люди кожного разу запевняли її, що все гаразд (втім жодного полегшення слова підтримки не забезпечують).

Серед фізичних симптомів найчастіше спостерігаються прискорене дихання та серцебиття, головні болі, підвищена пітливість, слабкість, нудота. Може виникати порушення харчової поведінки (як надмірний апетит, так і повна його втрата). Нерідко проявляються порушення роботи ШКТ, болі та спазми у м’язах.

Тривога та причини її виникнення

Тривога є цілком нормальною реакцією організму на стресові ситуації. Втім інколи вона може виникати без об’єктивних причин. Насамперед це може бути пов’язано з:

  • генетикою — деякі люди мають вроджену схильність до тривожних розладів;
  • стресовими подіями — надмірне психологічне навантаження може викликати стрес. Це відбувається внаслідок фінансових проблем, втрати близьких людей, надмірного тиску у родині або на роботі;
  • постравматичним синдромом — люди, які пережили травматичні події (аварія, напад, війна) можуть відчувати страх або мати емоційні розлади внаслідок посттравматичного стресового розладу;
  • хронічними розладами — деякі хвороби (серцево-судинні, діабет, а також проблеми з щитовидною залозою) можуть призводити до тривожних станів;
  • хімічного дисбалансу у мозку — різноманітні хімічні речовини (наприклад, серотонін) регулюють наш настрій та емоційний стан. Внаслідок порушення балансу може значно підвищитись рівень тривожності.

Як протидіяти почуттю тривожності?

Дуже важко жити у постійному стресі. Саме тому варто залучати різні способи, які дозволяють знизити відчуття занепокоєння. В першу чергу варто знайти підтримку у друзів та близьких. Спілкування із ними дозволить зняти внутрішню напругу та позбутись страхів.

Слід знайти спосіб, який дасть можливість швидко заспокоїтися. Це може бути будь-який варіант на ваш смак: аромотерапія, прогулянка на свіжому повітрі, заспокійлива музика, гра з домашнім улюбленцем тощо.

Слід додати фізичну активність, адже вона є найефективнішим засобом проти занепокоєння. Помірні спортивні заняття дозволяють зняти напругу, знизити рівень гормонів стресу та зміцнити нервову систему. Бажано щодня приділяти вправам до 30 хвилин. Вид активності можна обрати відповідно до власних смаків.

Не менш важливо нормалізувати життя. Варто повноцінно харчуватися, відмовитись від шкідливих звичок. Щодня організм має повноцінно відновлюватись, тож треба спати не менше 7-8 годин. У разі нестачі корисних речовин, слід вживати спеціальні вітаміни.

Ще одна корисна практика — ведення щоденника. Звичка робити нотатки дозволить визначити закономірності загострень тривоги. Таким чином можна виявити причини виникнення тривожності та уникати їх у повсякденному житті.

Чудовою терапією може стати супер сильний комплекс від стресу від Natures Plus, який містить у своєму складі вітаміни, мінерали та рослинні добавки. Він ефективно бореться з розладами нервової системи, депресією та порушення циклу сну. Важливо чітко дотримуватись дозування та у разі необхідності проконсультуватися із лікарем.

Єдиним повноцінним методом усунення тривожності є професійна допомога. Якщо людина відчуває постійне хвилювання, варто звернутися до психотерапевта. Досвідчений фахівець зможе адаптувати терапію відповідно до індивідуальної клінічної картини та діагнозу.