Як влаштована компанія на висотних роботах: дозвільна система, люди й доступ

Збоку цей бізнес виглядає простим: потрібні мотузки, страхувальне обладнання й люди, які не бояться висоти. На практиці більша частина роботи власника відбувається не на фасаді, а в документах і графіках — і саме там цей бізнес найчастіше ламається.

Нижче — як він влаштований зсередини, без романтики.

Що закон вважає роботою на висоті

Межа нижча, ніж здається. Роботою на висоті вважається робота, яку виконують на висоті від 1,3 метра від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу. Сюди ж належить робота поблизу неогородженого перепаду, якщо виконавець перебуває ближче ніж за два метри від його межі.

Окремо виділяють верхолазні роботи — від 5 метрів, коли основним засобом утримання є саме страхувальне обладнання, а не настил чи риштування. Профільний документ — Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07).

Практичний висновок для підприємця простий: заміна світильника з драбини в цеху формально вже потрапляє в цю категорію. Тобто «висотні роботи» — не тільки промальп на фасаді, і регуляторні вимоги зачіпають значно більше компаній, ніж ті, що вважають себе висотними.

Дозвіл або декларація

Роботи на висоті належать до робіт підвищеної небезпеки, і тут працює дозвільна система. Обов’язок роботодавця одержати дозвіл закріплено статтею 21 Закону «Про охорону праці». Сам порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 26.10.2011 № 1107: дозвіл видає територіальний орган Держпраці за місцем державної реєстрації, строк дії — п’ять років із можливістю продовження.

Для частини видів робіт замість дозволу подається декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам охорони праці — не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку робіт.

На період воєнного стану діє окремий режим: Постановою Кабінету Міністрів № 357 від березня 2022 року частину робіт групи А додатка 2 до Порядку № 1107 дозволено виконувати на підставі декларації замість дозволу. Для решти видів діє звичайний порядок.

Окремо варто сказати те, що в цій ніші постійно плутають: ліцензії на висотні роботи в Україні не існує. Є дозвіл або декларація в системі охорони праці — це різні інструменти з різною процедурою. Підрядник, який розповідає про «ліцензію на промальп», або спрощує, або не розбирається.

Перелік видів робіт і сам порядок переглядали неодноразово, тому перед поданням документів редакцію варто звіряти з чинною на сайті Верховної Ради чи Держпраці, а не з чиєюсь статтею — зокрема й цією.

Люди: чому допуск дорожчий за обладнання

Обладнання купується один раз. Люди вимагають постійних витрат, і це головна стаття, яку недооцінюють на старті.

До робіт на висоті допускають осіб від 18 років, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці. Перевірку знань потрібно проходити регулярно, а медичні огляди — періодично. Роботодавець окремо затверджує наказом перелік робіт, які виконуються за нарядом-допуском.

Для власника це означає три речі:

• графік підтверджень. Прострочена перевірка знань у одного виконавця зупиняє бригаду, а не одну людину;
• планування людей на сезон. Зовнішні роботи обмежені погодою й температурними вимогами матеріалів, тому люди завантажені нерівномірно, а підтверджувати кваліфікацію потрібно незалежно від сезону;
• текучість коштує дорого. Новий працівник — це не тільки навчання, а й час до того моменту, коли його можна ставити на об’єкт самостійно.

Поверх державних вимог у промисловому альпінізмі діє міжнародний стандарт підготовки IRATA з трьома рівнями. Він не замінює державного допуску, але показує, за якою методикою людина навчена працювати на мотузках і хто має право керувати роботами на об’єкті.

Економіка: чому доступ дорожчий за саму роботу

Замовник, який уперше бачить кошторис, зазвичай дивується: організація доступу до шва коштує більше, ніж герметизація цього шва. Це не накрутка, а структура витрат.

У будь-якій зовнішній роботі є дві частини. Робота — матеріал і операція, вона нормується за метрами. Доступ — обладнання, точки закріплення, страхувальні системи, огородження зони під місцем робіт, узгодження з адміністрацією об’єкта, переміщення між точками.

Доступ не масштабується разом з обсягом. Закрити один шов і закрити десять швів на одній захватці — різниця в роботі велика, у доступі майже ніякої. Тому на малих обсягах доступ домінує в кошторисі, і тому дрібні заявки вигідно збирати в один виїзд, а не обслуговувати окремо.

Звідси ж висновок про ціноутворення: кошторис без виїзду на об’єкт — не кошторис. Підрядник, який називає суму за описом по телефону, називає її навмання й коригує вже посеред робіт. Для власника компанії це питання не чесності, а керованості: без обстеження неможливо спланувати ні людей, ні матеріал.

Що з цього важливо замовнику

Якщо ви наймаєте підрядника на зовнішні роботи, перевіряти варто не сайт, а конкретне.

• Який документ дозвільного характеру в компанії — дозвіл чи декларація, і на які саме види робіт.
• Чи був виїзд до кошторису і чи зафіксована ціна в договорі. Формулювання «від» означає, що остаточної суми немає.
• Хто керує роботами на об’єкті і яка в нього підготовка.
• Як організовано доступ: точки закріплення, друга незалежна страхувальна система, огородження зони знизу.
• Чи передбачене приймання за актом із фотофіксацією до і після. Усе, що зроблено вище другого поверху, з землі не перевіряється.

Останній пункт на практиці найважливіший, і він же найчастіше відсутній у договорі.

Про автора. Ігор Сидоренко — промисловий альпініст, IRATA Level 3, досвід роботи в Україні та Австралії. Засновник київської компанії «Альпініст», яка з 2013 року виконує висотні роботи методом промислового альпінізму: покрівля, фасади, герметизація швів, балкони. Схема роботи — заявка, виїзд інженера, кошторис, договір, роботи, акт; ціна фіксується в договорі до початку робіт. Більше про напрями робіт — компанія «Альпініст».