Підприємницький ренесанс або
Ким підприємці є сьогодні?

Автор: Олександра Матушенко, інтернет-проект Innovations.com.ua

Ілюстрація: Nick Dewar

Колись у 1942-му році Джозеф Шумпеттер попередив, що бюрократизація капіталізму вбивала дух підприємництва. Кейнсіанці, які безпосередньо працювали з великим бізнесом і урядом, стверджували, що вони здатні забезпечити впорядковане процвітання суспільства, але в перехідні десятиліття перспективи змінились.

Із часів революції Рейгана-Тетчер 80-х років урядовці майже кожної ідеологічної лінії підносили підприємництво. Європейський Союз, ООН і Світовий Банк також стали його проповідниками. Насправді цей тренд наразі настільки заїжджений, що вже давно перетворився на предмет іронії. Чи можна посперечатись із тим, що підприємницька ідея стала провідною у сучасному світі та підтримується як лівими, так і правими політичними лідерами? А, крім того, захищається владними групами тиску, зміцнюється зростаючою інфраструктурою університетів, венчурними інвесторами й втілена широко відомими бізнес-героями, такими як Oprah Winfrey, Richard Branson та індійськими королями програмного забезпечення?

Глобалізація підприємництва зрощує конкурентні стовпи для кожного, особливо в багатому світі. Підприємці зараз можуть прибувати майже звідусіль, — включно із закритими колись економічними системами, такими як Індія і Китай. І багато з них прориваються на світові ринки тільки-но відкривши свої двері завдяки дешевим комунікаціям.

Для більшості людей термін «підприємець» стосується кожного, хто починає свій бізнес, незважаючи на те, чи це магазинчик на розі, чи високотехнологічний стартап. У цій статті слово «підприємець» використовуватиметься у вужчому сенсі для означення того, хто пропонує інноваційне рішення часто неусвідомленої проблеми. Тобто, йдеться не так про розмір компанії, як про інновації.

Велика кількість підприємницьких компаній — це насправді маленькі стартапи. Найкращий спосіб увірватись у бізнес — це запропонувати нові продукти чи процеси. Але в жодному разі не можна сказати, що всі стартапи інноваційні: більшість нових магазинчиків на розі роблять те саме, що й старі. І не завжди інноваційність пов'язана з розміром і досвідом компанії.

Це вужче означення підприємництва має вражаюче інтелектуальне походження. Пітер Друкер, відомий гуру менеджменту, означив підприємця як людину, яка «порушує і дезорганізовує». «Підприємці привносять інновації» — сказав він. «Інновації — це специфічний інструмент підприємництва».

5 міфів

Інноваційні підприємці не просто цікавіші. Вони також містять більше економічної ваги, адже здатні генерувати робочі місця. Маленька кількість інноваційних стартапів створює непропорційно велику кількість нових робочих місць. Але підприємців можна знайти скрізь — вони не лише в маленьких бізнесах. Існує безліч невірних трактовок і стереотипів щодо підприємництва, п'ять із яких є особливо стійкими.

Перший міф полягає в тому, що підприємці — це сироти й вигнанці. Насправді, підприємництво, як і всі бізнеси, є соціальною діяльністю. Підприємці можуть бути більш незалежними ніж звичайні люди, які просто слідують правилам, але вони майже завжди потребують бізнес-партнерів і соціальні мережі, для досягнення успіху.

Історія високотехнологічних стартапів читається як перегук бізнес-партнерств: Steve Jobs і Steve Wozniak (Apple), Bill Gates і Paul Allen (Microsoft), Sergey Brin і Larry Page (Google), Mark Zuckerberg, Dustin Moskovitz і Chris Hughes (Facebook).

Підприємництво також розростається по групах. Третина американських венчурних інвесторів розтікається у два місця: Силіконову Долину і Бостон, а дві третини — у шість: Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Сан-Дієго і Остін, Долину і Бостон. Це частково пов'язано з тим, що підприємництво в таких місцях є способом життя — кав'ярні Силіконової Долини по вінця набиті молодими людьми, які голосно обговорюють свої бізнес-плани. А частково з тим, що інфраструктура вже перебуває на своєму місті, що значно зменшує вартість заснування нового бізнесу.

Але не всі успішні підприємці — діти. Harland Sanders почав франчайзинг Кентуккських смажених курчат у віці 65 років. Herb Kelleher мав 40 років, коли заснував свої South-West Airlines — перші бюджетні авіалінії в Америці.

Третій міф про те, що підприємництво просувається переважно за рахунок венчурного капіталу. Це твердження не позбавлене глузду лише тоді, коли йдеться про капіталомісткі галузі, такі як високі технології, чи біотехнології. Венчурний капітал також може допомогти стартапам розвиватись дуже швидко. Крім того, венчурні інвестори окрім грошей надають підприємцям поради, контакти і менеджерські навички. Проте більшість венчурного капіталу вливається лише до вузької щілини бізнесу: в комп'ютерне обладнання і програмне забезпечення, напівпровідники, телекомунікації і біотехнології. Венчурні інвестори вкладають гроші лише в невелику кількість стартапів. Решта (яка складає більшість) шукає гроші сама — бере у борг, фінансується друзями, родинами і дурнями.

Четвертий міф — це твердження, ніби для досягнення успіху підприємець повинен виробити продукт, що змінить світ. Ronald Cohen, засновник однієї з найуспішніших у світі компаній венчурного капіталу, зазначає, що найбільш успішні підприємці більше зосереджуються на процесах, ніж на продуктах. Наприклад, Branson зробив перельоти менш нудними за рахунок запровадження розважальної програми для своїх клієнтів. А Fred Smith побудував мільярдний бізнес на покращенні доставки пакунків. Oprah Winfrey стала найбагатшою жінкою Америки, яка заробила мільйони завдяки успішному бренд-менеджменту.

П'ятий міф стосується того, що підприємництво не може процвітати в великих компаніях. Багато підприємців є затятими ворогами великих корпорацій, і більшість стратегів вимірює підприємництво кількістю маленьких стартапів. Це звісно має певний сенс. Стартапи зазвичай більш інноваційні, ніж звичайні компанії, адже їхні ініціативи є більш винахідливими. Коли перед маленьким стартапом стоїть завдання увірватись на ринок, власник-підприємець може зробити набагато більше, ніж представник найбільш інноваційної компанії.

Стаття написана на основі матеріалу "Global Heroes", The Economist від 14 березня 2009 р.