Лідерство: Ми самі обираємо своє майбутнє
Автори: Джек (Jack Welch), Сюзі Велч (Suzy Welch)
Сучасна економічна криза призвела до того, що багато лідерів обрали фокус виключно на короткострокові цілі. Втім, рано чи пізно ситуація на ринку покращиться! Люди з різних куточків світу відчувають себе спантеличеними, наляканими і злими. Дехто переживає розчарування у своїх партнерах та колегах, які, обравши виживання, порвали стосунки з ними. Вони шукають відповідь на запитання — який же тип лідерства здатен вивести людство та світову економіку зі скрутної ситуації.
Лідери також відчувають вантаж цих безпрецедентних часів на своїх плечах. Як і більшість людей, вони не можуть дати відповідь на запитання, коли це все закінчиться. Але саме визначення лідерства не змінюється. Лідер — це людина, яка буквально випромінює позитивну енергію. Визначає візію. Створює великі команди. Турбується про них. Винагороджує їх. Навчає. Приймає рішення. Впроваджує інновації. Керує.
Деякі речі ніколи не змінюються. Тож якщо ви сьогодні керуєте командою, відділом чи компанією, вам потрібно пам'ятати, що у жодному разі, ні за яких обставин ви не маєте права потонути у вирі божевілля та страху. Адже саме ви, як лідер, визначаєте майбутнє.
Короткозорість орієнтації на миттєві вигоди
У часи стабільності основним викликом лідерства є вміння підтримувати баланс між коротко- та довгостроковими цілями вашої компанії. Кожен знає про це. Ви керуєте людьми, продажем та витратами, намагаючись як отримувати прибуток сьогодні, так і інвестувати в нові проекти, щоб захопити ринок і досягнути процвітання у майбутньому. Парадокс лідера полягає в тому, що ці люди вміють робити конкретні речі і мріяти водночас!
Сьогодні ж більшість менеджерів переключилися в режим поточної діяльності. Вони зафіксували своє бачення на короткострокових цілях. Їхня мета — дожити до завтра (незалежно від того, яких жертв це потребуватиме). Вони скорочують персонал, економлять кошти та витискають останні соки з і без того виснажених підлеглих. Вони заглибилися в мікроменеджмент як ніколи раніше і вимагають того самого від інших. "Працюйте ще більше, швидше і розумніше, — наголошують вони, — або завтра нашої компанії може не стати".
На жаль, багато лідерів забувають, що саме вони повинні визначати яким буде "завтра". А заглиблюючись у мікроменеджмент, вони на це не впливають.
Частково така поведінка обумовлена людською природою. Коли ви тонете, то не думаєте, які продукти візьмете із собою на наступний пікнік, натомість, намагаєтесь якомога активніше працювати руками і ногами, щоб випливти.
Але є ще одна причина такої поведінки — частина лідерів просто уникають конфліктів. Вони бояться почути від людей: "Як ви можете щось там планувати і витати у мріях, якщо минулого тижня ви звільнили Джо та Мері, а сьогодні скорочуєте наші компенсаційні пакети?"
Готовність до "потепління"
Втім, після чорної смуги, завжди буває світла. Якщо занадто глибоко вжитися в роль "ката", який лише "рубає голови" — ви можете пропустити той момент, коли економіка знову піде на підйом. Навпаки — лідер повинен бути провісником позитивних змін. Виведіть своїх людей на світлу смугу ще до того, як всі інші ступлять на неї.
Майбутнє, яке ви створюєте, повинне бути захопливим та багатообіцяючим, для того, щоб люди, які прагнуть до нього, були готові переступити через організаційні страхи та цинізм.
Звісно, сьогодні ще складно досягнути балансу між коротко- та довгостроковими цілями, щоб їхнє співвідношення було 50/50. Але, наполегливо працюючи над розвитком, ви можете скоротити кількість роботи над терміновими питаннями хоча б до 80% чи 75% віддавши весь інший час довгостроковому плануванню. Адже саме завдяки цьому у майбутньому ви зможете залишатися конкурентоспроможними.
За матеріалами "Leadership: Inventing the Future Now", Business Week.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.
|
