«Одного разу в Шаоліні»: Знецінення музики та аморальність бізнесу
 » Докладніше на Amazon |
Лідер групи RZA (справжнє ім’я Роберт Діггз (Robert Diggs)) в інтерв’ю для Forbes сказав: «Упродовж століть музика була тим, що вважалося мистецтвом — але якщо говорити про вартість, то ставлення до неї було зовсім не таким, як до мистецтва — особливо зараз, коли музику знецінено та опущено до точки, в якій вона роздається безкоштовно».
Історія альбому розглядається в контексті розмірковувань про моральність бізнесу в цілому. Характеризуючи корпорації, Бозоргмехр зазначає: «Сама їхня знеособленість скасовує потребу в моральності». Керівники ж, за його словами, «хай навіть дуже хороші люди, дозволяють затягувати себе в афери, що межують із криміналом, бо увібрали в себе цю підступну архітектуру аморальності, мислячи приблизно так: "Адже йдеться про цифри, статистику — така вже моя робота; звісно ж, це не має нічого спільного з моєю особистою моральністю"».
Також автор зупиняється і на питанні "шляхетної брехні": «Бізнес підзвітний акціонерам, а не суспільному благу так само, як юрист керується інтересами клієнта більшою мірою, ніж прагненням дійти істини, а це неминуче веде до способу мислення "переможцеві належить все", позбавленому будь-яких нашарувань совісті».
Одна з пропозицій купівлі «Once Upon a Time in Shaolin» (за $1 млн.) надійшла через електронну пошту. Ось яким був її зміст: на спеціальній церемонії в Шаоліні майстер кунг-фу розбиває диск на тисячу фрагментів, які відправляються у світове турне, під час якого продаються за ?1 кожний. За словами автора пропозиції, «головний спір розгорівся навколо того, чи буде зроблено копію диску перед подією — і право вирішувати це я залишав за собою».
Літом 2015-го альбом купив молодий підприємець за $2 млн. Це був Мартін Шкрелі (Martin Shkreli), який прославився як «великий комбінатор» фармацевтичної галузі. Шкрелі («прізвисько «Фармабро»), тоді СЕО Turing Pharmaceuticals, завищив ціну на один життєво необхідний препарат майже на 5000%, за що ЗМІ назвали його «найбільш зневаженим бізнесменом Америки». В момент продажу альбому учасники Wu-Tang нічого не знали про діяльність «Фармабро», а коли висловили своє обурення, той сказав: «Я, до біса, заробляю гроші. Саме тому й зміг купити цей клятий альбом за два "лимони". А що ви взагалі думали — що я випікаю печиво?». При цьому Шкрелі додав, що навіть і не збирався слухати диск. (Літом 2017-го «Фармабро» сів на сім років до в’язниці за фінансові махінації.)
Отже, виглядає, що задум проекту, який мав пригорнути увагу до проблем аморальності бізнесу та знецінювання музики, було скомпрометовано. RZA та Бозоргмехр стверджують, що покупці творів мистецтва не обов’язково мають бути «хорошими» людьми — але зворотним боком випуску єдиного екземпляру альбому є те, що особистість власника може кинути тінь на самих творців.
Проте, як вважає автор, такий фінал не можна назвати провальним. Більше того, на його думку навіть добре, що альбом опинився в руках «Фармабро». «Може це і є, власне, творчою декларацією в дистильованому вигляді, — пише Сайрус Бозоргмехр. — Якщо ми як суспільство не підтримуватимемо музикантів, якщо не робитимемо свій внесок у сталість розвитку музичного мистецтва — тоді воно опиниться в руках найбільш безпринципних багатіїв, які тільки є в цьому світі». Що ж стосується постаті Шкрелі, то як зауважує автор, «багато з того, що робив Мартін, інкорпоровано до світогляду тисяч компаній, котрі проявляють себе в бізнес-просторі як істинні "горлохвати"».
За матеріалами strategy+business.
-
1 Книга увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2017-го року» в категорії «Наративи» за версією strategy+business.