Чотири сили, що руйнують всі тренди

Операційна система світової економіки кардинально змінюється. У своїй книзі «No Ordinary Disruption: The Four Global Forces Breaking All the Trends» (Не просто "підприв": чотири глобальні сили, що руйнують всі тренди») Річард Доббс (Richard Dobbs), Джеймс Манійка (James Manyika) та Джонатан Ветцель (Jonathan Woetzel) аналізують тенденції, що формують сучасний світ, а також розглядають питання, як бізнес-лідери можуть адаптуватися до нової реальності^*. Вашій увазі пропонується фрагмент цієї книги.

» Докладніше на Amazon

1. За межами Шанхаю: доба урбанізації

Першим масштабним трендом є змішення центрів світової економіки на схід та південь — на ринки, що розвиваються. І це відбувається з небувалою швидкістю. Якщо 2000-го 95% найбільших корпорацій світу із переліку Fortune Global 500 (зокрема, Airbus, IBM, Nestle, Shell та Coca-Cola) базувалися у промислово розвинутих країнах, то, за нашими оцінками, до 2025-го року штаб-квартири майже половини провідних світових компаній (з річним доходом $1 млрд. чи більше) знаходитимуться в країнах, що розвиваються (у першу чергу в Китаї). «Не один рік мої підлеглі жалілися на те, що мене не так просто побачити у Франкфурті — що ж, для цього була поважна причина: центр зростання змістився деінде — в Азію, Латинську Америку та на Близький Схід», — зауважив Йозеф Акерманн (Josef Ackermann), колишній генеральний директор Deutsche Bank.

На ринках країн, що розвиваються, повним ходом йде не лише промислова, але й урбаністична революція. Впродовж трьох останніх десятиліть глобальне міське населення зростає на 65 млн. щороку (можна сказати, що кожного року в світі з’являються сім міст, які за чисельністю жителів дорівнюють Чикаго). У період між 2010-м та 2025-м роками майже половина світового ВВП створюватиметься у 440 містах, які знаходяться в країнах, що розвиваються. При цьому 95% з них — це відносно невеликі міста, про які чимало керівників західних компаній ніколи і не чули. Так, всі знають Мумбай, Дубай та Шанхай. Але як на рахунок Сіньчжу (місто на півночі Тайваню), бразильського штату Санта-Катаріна (знаходиться на половині шляху між Сан-Пауло та границею з Уругваєм) та міста Тяньцзінь (розташованого за 120 км на південному сході від Пекіну)? Якщо 2010-го ВВП Тяньцзіню складав $130 млрд., як ВВП Стокгольма, то до 2025-го він, за нашим прогнозом, сягне приблизно $625 млрд., що дорівнюватимете ВВП цілої Швеції.

2. Верхівка айсбергу: прискорювання технологічних змін

Розвиток технологій — від винаходу друкарського станку та парового двигуна до появи інтернету — завжди був потужним чинником руйнування існуючих розкладів. Єдиною відмінністю того, що відбувається зараз, є повсюдність технологій та стрімкість змін. Телефонний апарат з’явився в половині американських домівок лише через 50 років після винаходу. Для того, щоб залучити 50 млн. слухачів, радіо знадобилося 38 років. Натомість Facebook залучила 6 млн. користувачів протягом перших 12 місяців свого існування — впродовж наступник п’яти років ця цифра збільшилась у 100 разів. Китайський мобільний сервіс WeChat має десь 300 млн. користувачів, що більше чисельності усього дорослого населення США. Прискорення процесу сприйняття нових сервісів та гаджетів прискорює темпи інновацій. У 2009-му, через два роки після старту iPhone, розробники створили біля 150 тис. додатків. Наприкінці 2013-го ця цифра сягнула 1,2 млн., а користувачі завантажили більше ніж 75 млрд. програм, що означає: на кожного жителя Землі прийшлося більш ніж 10 завантажених додатків. Це наштовхує на думку: не виключено, що технологічний розвиток може досягти такої карколомної швидкості, що людському розуму буде не під силу спрогнозувати його хід.

Безпрецедентне зростання обчислювальних потужності та масштабів з’єднувальності привело до революції даних, що дала як бізнесу, так і споживачам неймовірну кількість інформації, а також породила бізнес-моделі, що ґрунтуються на технології, — від роздрібних платформ, як-от Alibaba, до сервісів послуг таксі на кшталт Uber. Без мобільного інтернету неможливо було б досягти темпів економічного прогресу, які спостерігаються в країнах, що розвиваються. Якщо 20 років тому мобільні телефони мали менше ніж 3% населення планети, то тепер третина людства може спілкуватися через інтернет. Технології дозволяють засновувати та розвивати бізнес з карколомною швидкістю та з мінімальними інвестиціями. А нерідко стартапи здобувають конкуренту перевагу над великими компаніями зі, здавалося б, дуже міцними позиціями на ринку. Життєвий цикл компаній скорочується, що змушує керівників швидше приймати рішення та оперативніше знаходити потрібні ресурси.

3. Новий лик старості: реагування на виклики світу, що старіє

Якщо раніше таке явище як старіння населення спостерігалося, здебільшого, у промислово розвинутих країнах, то зараз воно поширюється на Китай, а невдовзі охопить і Латинську Америку. Вперше за історію людства в більшості регіонів світу приріст чисельності населення зупинився. 30 років тому тільки у кількох країнах рівень народжуваності був нижчим, ніж потрібно для поповнення населення (2,1 дитини на одну жінку репродуктивного віку). Натомість наприкінці 2012-го 60% населення світу проживало в країнах, де смертність перевищувала народжуваність.

За даними Єврокомісії, до 2060-го року чисельність населення Німеччини зменшиться на одну п’яту, а кількість людей робочого віку скоротиться з 54 млн. станом на 2012-ий до 36 млн. 2060-го року. В Китаї чисельність працездатного населення досягла піку 2012-го (що є результатом демографічних тенденцій, зумовлених зростанням добробуту громадян), а далі пішла на спад. У Таїланді коефіцієнт народжуваності знизився з п’яти дітей на одну жінку до 1, 4 дитини.

Зменшення чисельності працездатного населення стане обмежувальним чинником економічного зростання, а можливо навіть змусить нас переосмислити способи використання економічного потенціалу. Потреба опікуватися все більшою кількістю людей похилого віку стане величезним навантаженням на державний бюджет.

4. Торгівля, люди, фінанси та дані: глобальні зв’язки

І, нарешті, останньою підривною силою є об’єднання світу, що відбувається через рух капіталу, людей та інформації (даних та комунікацій) — тобто через те, що зараз прийнято називати «потоками». Торгівля та фінанси вже давно пишуть літопис глобалізації, але протягом останніх десятиліть ми спостерігаємо суттєву зміну розкладів. Глобальна торгова система трансформувалася із лінійних зв’язків між головними торгівельними вузлами в Європі та Північній Америці у складне павутиння, що розповзається в усі боки. Азія перетворюється на найбільший центр глобальної торгівлі. Впродовж останнього десятиліття частка потоків «з півдня на південь подвоїлась у загальному обсязі світової торгівлі. Зокрема, обсяг торгівлі між Китаєм та африканськими країнами збільшився з $9 млрд. 2000-го до $211 млрд. 2012-го року. З 1980-го по 2007-й рік потоки глобального капіталу збільшилися у 25 разів. 2009-го кордони своїх країн перетнули більш ніж 1 млрд. людей, що в п’ять разів більше, ніж 1980-го року. Хоча глобальні зв’язки різних типів призупинилися під час рецесії 2008-го і зараз тільки починають дуже повільно відновлюватися, об’єднаність, рушієм якої є технології, завжди набирала і продовжує набирати обертів, переводячи глобалізацію в дуже динамічну нову фазу, що несе в собі як величезні можливості, так і непередбачену волатильність.

Переналаштування способу мислення

Сьогодні ці чотири сили руйнують глибоко вкорінені уклади практично на кожному ринку, в кожному секторі економіки, а також у кожному аспекті нашого життя. Те, що всі вони діють одночасно, означає, що сучасний світ все дальше відходить від середовища, в якому ми зростали, досягали благополуччя та формулювали припущення, на котрих ґрунтували свої рішення. Чимало припущень, тенденцій та звичок, які протягом тривалого часу доводили свою правильність, зненацька почали давати збій. Ми ніколи не мали під рукою (у прямому сенсі) такої кількості даних та рекомендацій. iPhone чи Samsung Galaxy можуть вміщати більше інформації та проводити більше операцій, ніж перший суперкомп’ютер. Втім, ми працюємо в середовищі, де навіть (а можливо в першу чергу) професійні прогнози демонструють свою «точність» навпаки.

Наш спосіб мислення є продуктом певного досвіду та ідей щодо функціонування світу, що сформувався в часи, коли зміни були поступовими та певною мірою передбачуваними. Тоді глобалізація служила на користь традиційним гравцям, які виходили на нові ринки ціною відносно невеликих зусиль та коштів. Вартість ресурсів йшла вниз, а ринок праці функціонував більш-менш надійно. Проте зараз все як раз навпаки — і так, найімовірніше, буде і в майбутньому. Якщо ми дивитимемося на світ крізь дзеркало заднього виду та прийматимемо рішення на підставі набутого досвіду, то, швидше всього, помилятимемося. У новому світі бізнес-лідери, політики та звичайні люди мусять якнайретельніше аналізувати все, що закарбувалося в їхній свідомості та «перезапускати» її, якщо це потрібно. Особливо це актуально для організацій, які мають за собою тривалу історію успіху. Чіпляння за минуле є «рифом», через який не один потужний корпоративний «корабель» пішов на дно. Зрештою, людині притаманно глибинне прагнення бачити майбутнє таким, яким було минуле. Попри всю притаманну людству винахідливість та творчість мислення, ми, як правило, повільно пристосовуємося до змін. Але простий перегляд своїх припущень без вчинення жодних дій означатиме лише поглиблювання власної вразливості. Натомість чітке уявлення стосовно того, як слід адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі, допоможе нам створити «плацдарм» для досягнення стійкого успіху.

За матеріалами "The four global forces breaking all the trends", McKinsey Global Institute.

^* Річард Доббс, Джеймс Манійка та Джонатан Ветцель є старшими партнерами McKinsey Global Institute.