Якось учні запитали Хай Тао:
— Учителю, як вам вдається завжди знаходити правильні стратегічні рішення? Адже часто буває так, що інформації бракує, а часу на її аналіз немає зовсім! А ціна помилки дуже велика. Як бути?..
Читати далі →Притчі
Якось учні запитали Хай Тао:
— Учителю, як вам вдається завжди знаходити правильні стратегічні рішення? Адже часто буває так, що інформації бракує, а часу на її аналіз немає зовсім! А ціна помилки дуже велика. Як бути?..
Читати далі →Однажды весенним субботним утром, попивая кофе у окна, я заметила на дворе индюка с индейкой. Они бродили между деревьев, высаженных вдоль забора…
Читати далі →Професор почав заняття і підняв склянку з водою. Він підняв склянку так, щоб це було видно всім студентам, а потім запитав:
— Як ви думаєте, скільки важить ця склянка?..
Читати далі →Якось звичайна чорна ворона зайшла в ресторан і відразу помітила білу ворону, яка скромно сиділа собі в кутку.
Вона підійшла до стійки, вийняла свій гаманець і демонстративно вигукнула: “Офіціант! — Я пригощаю їжою всіх у цьому ресторані, крім цієї білої ворони!”
Читати далі →Одного разу до Майстра прийшов парубок і сказав:
— Я прийшов до тебе, тому що відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо говорять, що я невдаха, тюхтій та ідіот. Прошу тебе, Майстер, допоможи мені!..
Читати далі →Жили-були два часових справ майстра — Хронос і Темпус. Обидва робили точні годинники, у обох було багато покупців. Народ валом валив у часові лавки, по телефону постійно надзвонювали нові клієнти, які бажали зробити замовлення. Але тим часом Хронос ставав все багатшим, а Темпус все біднішим. А все тому, що Хронос відкрив принцип ієрархії…
Читати далі →По той бік від Ель-Гхора було місто, всі жителі якого були сліпими. Одного разу поблизу від міста, в пустелі, розташувався табором чужоземний цар зі своїм військом. У них був величезний бойовий слон, який наводив жах на ворогів одним своїм виглядом…
Читати далі →Коли висохло озеро, Жаби пострибали шукати собі нового житла.
Нарешті всі вигукнули:
— Гой, яке величезне озеро! Воно буде нам довічним житлом!..
Читати далі →Свиня з Мурашкою сперечалися, хто з них багатший. А Віл був свідком і побічним суддею.
— Чи ж багато у тебе хлібного зерна? — спитала з гордовитою посмішкою Свиня. — Ану-бо, з’яви, шановна пані…
— У мене повнісінька жменя найчистішого зерна…
Читати далі →«Ти слухаєш не для того, щоб довідатися щось нове, — сказав Майстер. — А щоби знайти підтвердження тому, що вже знаєш. Встряєш у суперечки, замість того, щоб мовчки подумати»….
Читати далі →