Коли за справу береться фірма McKinsey. Прихований вплив найпотужнішої консалтингової компанії світу

McKinsey & Company — найпрестижніша консалтингова фірма у світі. Вона заробляє мільярди доларів, надаючи послуги транснаціональним корпораціям і урядам, які шукають способи максимізувати прибутки та підвищити ефективність. Компанія позиціонує себе як силу, що «робить світ кращим», а її репутація — взірець ділової доброчесності, інтелектуальної елітарності та професійної стриманості. Випускники найкращих університетів світу змагаються за можливість працювати в McKinsey. Але що ж насправді робить ця фірма?

Американські журналісти Волт Богданич і Майкл Форсайт у своїй книзі, що стала бестселером Forbes і New York Times 2022 року, створили портрет компанії, що різко контрастує з її публічним іміджем. Часто поради McKinsey зводяться до масштабного скорочення витрат: звільнень, урізання технічного обслуговування, згортання програм безпеки — усе це заради короткострокового зростання прибутку й підвищення ринкової вартості акцій. У виграші — топменеджмент, у програші — працівники й споживачі.

McKinsey отримує мільйони за консультування урядових структур, які паралельно регулюють її комерційних клієнтів. Компанія часто одночасно консультує конкурентів в одній і тій самій галузі, але заперечує наявність конфлікту інтересів.

У промовистому прикладі McKinsey консультувала китайську інженерну компанію, тісно пов’язану з Комуністичною партією, яка будувала штучні острови в Південно-Китайському морі — тепер це бази військово-морського флоту КНР. Водночас McKinsey отримувала десятки мільйонів доларів від Пентагону, що прагне стримати військову експансію Китаю.

Захищена завісою NDA (угод про нерозголошення), компанія десятиліттями уникала публічної відповідальності — навіть попри свою участь у консультуванні тютюнових гігантів, виробників вейпів, фармкомпаній, що просували опіоїди, авторитарних режимів, нафтогазових корпорацій. McKinsey допомагала страховим компаніям зменшити виплати жертвам ДТП, використовувала зв’язки в держапараті, щоб ослабити регулювання фінансових ринків, сприяла корупції в країнах, що розвиваються (зокрема в Південній Африці), підривала медичні програми в окремих штатах США. І це лише частина історії.

На основі сотень інтерв’ю, десятків тисяч внутрішніх документів і залізного журналістського принципу «йди за грошима» Богданич і Форсайт зривають завісу з корпоративної імперії, яка під гаслом підвищення ефективності часто підживлює нерівність, корупцію та суспільну небезпеку.