Індекс упевненості CEO 2025: як лідери долають турбулентність

Від технологій та енергетики до охорони здоров’я й нерухомості — CEO визнають, що стара модель глобалізації, заснована на передбачуваності та вільній торгівлі, поступається місцем більш фрагментованому, регіоналізованому порядку. Але замість відступу вони обирають перекалібрування: формують стратегії, де підриви сприймаються водночас і як виклик, і як шанс для оновлення.

Упевненість CEO в умовах підривів

Опитування виявило ключові занепокоєння:

• 71% називають інфляцію нагальною операційною загрозою. Постійний ціновий тиск змінює інвестиційні стратегії та змушує посилювати контроль витрат.
• 82% вказують на тарифи як на серйозний виклик. Торговельні бар’єри, які колись вважалися циклічними, тепер сприймаються як довгострокові перепони, що потребують структурних змін.
• 69% підкреслюють кіберзагрози як чинник, що підриває довіру та інновації.
• 70% застерігають, що фрагментація технорегулювання між юрисдикціями уповільнює темпи цифрової трансформації.

І все ж, попри це, упевненість тримається. Лідери не паралізовані хаосом. Навпаки, у багатьох відбувся зсув мислення: невизначеність стала базовим фоном, а не винятком.

Трансформація як стратегія за замовчуванням

Більшість CEO пришвидшують зміни. Протягом наступних 12 місяців:

• 52% планують посилити трансформацію портфеля.
• 39% збираються зберігати нинішній темп змін, демонструючи сталість орієнтації на адаптацію.

Це означає відхід від «антикризових» реакцій у бік інституціалізованої трансформації — майбутнього, де зміни є не епізодичними, а безперервними.

Локалізація та регіоналізація: побудова гнучкості

Одне з найвиразніших відкриттів — прийняття локалізації та регіоналізації:

• 74% CEO вважають локалізацію постійним стратегічним зсувом.
• Майже дві третини підтримують регіоналізацію для зміцнення ланцюгів постачання та кращого реагування на очікування місцевих клієнтів.

Ці підходи означають відмову від крихкої моделі «just-in-time» глобалізації. Замість довгих і вразливих ланцюгів постачання керівники скорочують дистанцію у виробництві, інвестиціях і прийнятті рішень.

Приклади:

• у США виробники масово інвестують у вітчизняні потужності;
• у Європі компанії створюють регіональні хаби всередині ЄС;
• в Азії укріплюються регіональні блоки, а Індія та економіки АСЕАН стають центрами виробництва та споживання.

Стратегічні угоди у фрагментованій економіці

Стійкість вимагає партнерств. Традиційні M&A лишаються пріоритетом — 48% CEO планують придбання протягом року. Але водночас 73% орієнтуються на альянси та спільні підприємства.

Ця тенденція свідчить про прагматизм: замість того щоб брати на себе весь ризик через поглинання, лідери віддають перевагу колаборативним моделям, які розподіляють ризики, прискорюють вихід на ринок і підсилюють гнучкість.

Регіональні відмінності в M&A:

• США: лідирують за масштабом угод, головний драйвер — технології.
• Канада та Велика Британія: роблять ставку на транскордонні альянси, особливо в енергетиці та фінансових послугах.
• Індія: стає центром інноваційних партнерств у сфері технологій та охорони здоров’я.
• Німеччина: концентрується на виробництві та «зеленій» енергетиці.

Технології лежать в основі більшості угод: 41% CEO називають інновації головним драйвером M&A, що підкреслює значення цифрової трансформації для конкурентних переваг.

Технології як двигун стійкості

Для CEO технології вже не просто інструмент, а хребет стійкості. Інвестиції в штучний інтелект, інфраструктуру e-commerce, хмарні рішення та кібербезпеку формують конкурентний ландшафт.

Керівники визнають: технології забезпечують швидкість ухвалення рішень, адаптивність ланцюгів постачання й клієнтоорієнтовані інновації. Але регуляторна фрагментація залишається бар’єром. CEO наголошують: без гармонізованих правил темпи трансформації можуть сповільнитися, навіть попри зростання попиту на інновації.

Політика та наслідки для лідерства

Турбулентність напряму впливає й на політиків. Більше половини CEO очікують, що невизначеність триватиме щонайменше до 2029 року (завершення президентства Трампа), ще 24% прогнозують її продовження ще на рік.

Цей часовий горизонт відображає глибоку тривогу щодо політичної стабільності, торговельної політики та глобального врядування. Для урядів це сигнал: необхідно забезпечити регуляторну ясність, кіберстійкість і торговельні рамки, які не гальмуватимуть, а підтримуватимуть бізнес-трансформацію.

Лідерство в епоху невизначеності

Роль CEO еволюціонує: від стратега до архітектора стійкості. Від лідерів очікують, що вони зможуть:

• перебудувати ланцюги постачання, роблячи гнучкість ключовим принципом;
• впроваджувати безперервну трансформацію як культурний імператив;
• поєднувати сміливі інновації з моделями розподілу ризику — альянсами й партнерствами;
• взаємодіяти з політиками для формування середовища сталого зростання.

Опитування підкреслює ширшу істину: CEO вже не просто керують компаніями — вони опановують складні системи, де перетинаються економіка, політика та технології.

Висновок: процвітання у світі турбулентности

Меседж глобальних CEO однозначний: турбулентність — не тимчасове явище. Це сцена, на якій розігрується майбутнє бізнесу.

Приймаючи підриви, інвестуючи в технології та обираючи колаборативні моделі зростання, лідери прокладають курс, де гнучкість важливіша за передбачуваність.

Як сказав один європейський CEO у коментарях до опитування: «Ми не можемо контролювати шторм, але ми можемо будувати кращі кораблі».

Саме цей підхід — прагматичний, адаптивний і сміливий — визначає наступний розділ глобального лідерства.