Методологія вирішення майбутнього: погляд на ШІ та лідерство
«Вирішення проблем — це мистецтво позбавлення небажаного. Вирішення майбутнього — це мистецтво досягнення бажаного», — говорить Браян Еверґрін (Brian Evergreen), стратегічний радник, дослідник і спікер світового рівня. Він поділився радикальними інсайтами зі своєї книги «Autonomous Transformation: Creating a More Human Future in the Era of AI» («Автономна трансформація: створення більш людяного майбутнього в епоху ШІ») — несподівано гуманістичним баченням того, як штучний інтелект може (і повинен) слугувати людині, а не навпаки.
Підхід Еверґріна, хоч і радикальний, але прагматичний — він закликає бізнес перейти від цифрової трансформації до автономної трансформації, де технології інтегруються не заради ефективності, а задля збереження та підсилення людяності.

Прибуток ≠ Жадібність: нова етика бізнесу
У центрі філософії Еверґріна — переосмислення самого поняття прибутку. Традиційно його пов’язують із жадібністю, але автор закликає розмежувати ці два поняття:
- Жадібність — це прагнення прибутку за будь-яку ціну.
- Альтруїзм — це добро за будь-яку ціну, навіть збиткове.
- Людина праці — десь посередині, намагається жити чесно.
А між ними народжується концепція «прибуткового добра» — моделі, в якій добре діло й фінансова вигода не суперечать, а доповнюють одне одного.
У добу, коли алгоритми визначають ефективність, а рішення ухвалюють системи, такий погляд стає не просто бажаним — він стає критично необхідним.
П’ять кроків до трансформації майбутнього
Еверґрін пропонує методологію, яка радикально відрізняється від класичного проблемного підходу. Він стверджує:
«Не починайте з проблеми. Проблема — це те, чого ви не хочете. А майбутнє — це те, чого ви прагнете».
І замість звичного problem solving вводить поняття future solving — мислення від бажаного. Цей підхід складається з п’яти послідовних кроків.
1. Уявіть своє майбутнє
Не делегуйте мрію. Не чекайте презентації від консалтингових агентств. Сядьте й чесно запитайте себе: яке майбутнє я хочу для себе, своєї компанії, своєї галузі? Візіонерство — це не дар, а навичка. І її можна розвивати.
2. Дивіться на систему цілісно
Якщо ви хочете побудувати щось принципово нове, вам потрібно побачити всю систему. Не лише свої процеси, а й взаємозв’язки між людьми, командами, ринками, силами.
Чи не вважаєте ви щось «незмінним», хоча це лише припущення? Чи можна переграти правила гри, а не просто покращити фрагменти? Це вже не стільки управління, скільки системне проєктування майбутнього.
3. Розвійте цифровий туман
Світ штучного інтелекту переповнений гіперболами й хибними очікуваннями. Браян зізнається: він написав свою книгу ще до появи ChatGPT — а туману вже було вдосталь. Сьогодні — ще більше.
Щоб не втратити орієнтири, потрібно:
- мати базову грамотність у ШІ;
- розрізняти потенціал і міф;
- уникати «покликання на авторитет» — сліпого наслідування чужим судженням.
Якщо не знаєш, що саме впроваджуєш, годі й сподіватися, що воно працюватиме на тебе.
4. Проєктуйте неминучість
Якими мають бути умови, щоб ваше майбутнє стало неминучим? Навіть якщо воно здається надто сміливим, подумайте: що зробити, аби його реалізувати?
Це не магія — це стратегічна сміливість. І саме вона відрізняє мрійника від архітектора.
5. Очолюйте людяне майбутнє
Жодна стратегія не реалізується без людей. І саме тут починається справжнє лідерство.
Як ви комунікуєте візію? Чи можете надихати, об’єднувати, пояснювати, вести?
Ваші плани — це лише креслення. А люди — це ті, хто будує. Без них усе розсиплеться, ще не злетівши.
Створення цінності — суто людська здатність
Цей огляд охоплює лише частину концепцій, викладених у справді глибокій та провокаційній книзі Браяна Еверґріна. Автор торкається значно ширшого спектра питань — зокрема, типових помилок при впровадженні ШІ. Йдеться, зокрема, про небезпеку надмірної автоматизації, яка може зруйнувати емоційний зв’язок із клієнтом, і про значущість людського дотику в епоху сервісних ботів.
Окрема увага приділяється вибуховому зростанню генеративного ШІ, який, на думку автора, має сенс як інтерфейс (умовний «рот»), але не може бути центральним «мозком» у прийнятті рішень — особливо на рівні лідерства.
Ба більше, Еверґрін торкається й більш екзистенційних тем — наприклад, як виховувати дітей у світі, керованому алгоритмами.
І попри побоювання, що ШІ витіснить людину з ключових бізнес-функцій, автор заспокоює: створення нової цінності не може бути автоматизоване.
«Це суто людська здатність — вигадувати нові економічні моделі та укладати соціальні контракти між людьми та організаціями. На це не здатна жодна машина».
У цьому, вочевидь, і криється головне послання книги: хоч би якими розумними ставали наші алгоритми, цінність як сенс, а не як KPI — народжується тільки там, де є людина.
За матеріалами IMD
|