Деструкція навчання
Клейтонове розуміння архітектури продукту формує і його думки про навчання. На ранніх стадіях розробки продукту, пояснює він, різні частинки продукту мають різні інтерфеси. Якщо хтось змінює частинку — повинна змінитися і частинка, яка до неї приєднується. Кастомізація коштує надзвичайно дорого, оскільки вона передбачає повний редизайн системи. Але разом із "дорослішанням" технологій, виникають стандартні інтерфейси, які уможливлюють взаємодію між різними частинами у багатьох їх варіантах (interoperability). Компоненти можуть модуляризуватися, а модулярність відкриває можливість кастомізації.
Державна освіта, стверджує Крістенсен, до сих пір знаходиться у зародковому процесі, коли єдиного стандарту "інтерфейсів" ще не створено. Першим кроком повинно стати вдосконалення освітньої системи, після цього — перехід від монолітичної до медулярної аріхтиктури, яка могла б бути адаптована для різних потреб та підтримувати різні навчальні стилі. Окрім цієї модулярності автор говорить про різні типи освіти, яка базується на користувацьких платформах, що пропонують учням створювати, а не лише вибирати контент свого навчання. Такий підхід має на меті вивільнити інноваційні таланти.
І саме до цього підходу сьогодні наближаються корпорації. Якщо державна освіта по суті продовжує залишатися у своєму зародковому стані — тоді навчання всередині великих компаній має куди більший потенціал. Корпорації турбуються про щоденну роботу своїх працівників, а отже дають їм змогу кастомізувати навчання під свої потреби і самі докладають усіх зусиль, щоб підлеглі засвоювали саме ті знання, які знадобляться їм у роботі.
Ярослав Федорак, за матеріалами strategy+business.