Рецензії / Огляд книг

Лідерство і статус-кво — речі несумісні

13 серпня 2014 getAbstract 4 640

В основному ми звертаємось до ділової літератури в надії знайти підказки щодо того, як рухатися далі, розвиваючи власну кар’єру чи бізнес. Натомість мета книг з лідерства є цілком протилежна. Припинити йти за іншими та розпочати пошук власного шляху, — такою є головна ідея, яку вони у собі несуть. Ось деякі з цих праць.

Годі жити за стереотипами

» Докладніше на Amazon

Джонатон Мулес (Jonathon Moules), автор книги «The Rebel Entrepreneur: Rewriting the Business Rulebook» («Підприємець-бунтар: Переписування бізнес-правил») та публіцист Financial Times, вирішив дослідити приклади успішних фірм, власники яких зволіли відкинути діючі правила. Як зазначає Мулес, всупереч усім канонам успіху, підприємці-бунтарі не зверталися за фінансуванням ані до «ангелів», ані до венчурних інвесторів. І ще, вони не намагалися реалізувати якусь революційну ідею, навіть якщо вона потенційно могла спричинити «підрив». Бунтарі просто створювали нові бізнеси, що базувалися на вже апробованих моделях. Автор визначив п’ять характеристик, притаманних таким підприємцям. Отже, бунтарі:

легко змінюють курс, виявляючи гнучкість, коли це потрібно;
не бояться провалів — замість цього навчаються на помилках;
уникають конкуренції у площині цін — воліють конкурувати за якість;
не намагаються бути всім для всіх, закидаючи «сіті» якомога ширше та глибше, — виходять у ринкові сегменти, де їхні потенційні клієнти вже купують продукти та послуги;
винаймають найкращих фахівців та не займаються мікроменеджментом.

Коли переваги не на користь

Fear Your Strengths: What You are Best at Could Be Your Biggest Problem

» Докладніше на Amazon

Як показало дослідження, проведене Робертом Капланом (Robert Kaplan) та Робертом Кайзером (Robert Kaiser), більшості керівників притаманний такий «грішок», як надмірна зацикленість на своїх сильних сторонах. Скажімо, коли бос — людина з сильними особистісними та професійними якостями — веде нараду, то дуже часто він просто подавляє інших вже самою своєю присутністю. Навряд чи у такій ситуації хтось ризикне оспорювати його думку. І якщо в команді керівника немає нікого, хто міг би стати для нього тверезомислячою противагою, компанія наражається на небезпеку стати заручницею занадто амбітних планів свого лідера. У своїй книзі «Fear Your Strengths: What You are Best at Could Be Your Biggest Problem» («Бійся власних переваг: Те, що ви краще за всіх, може бути вашою найбільшою проблемою») Каплан та Кайзер, прагнучи допомогти лідерам не потрапити до такої пастки, рекомендують їм вчинити наступні кроки:

прийміть себе яким ви є: те, що ви являєте собою як лідер, є прямим віддзеркаленням ваших особистісних якостей;
постійно випробовуйте себе: справжні зміни потребують часу та важкої праці, а особистісна трансформація означає переналаштування вашого мислення та способу поведінки;
ставте реалістичні цілі: не вимагайте від себе досконалості та не сподівайтесь, що зможете її досягти.

Не давайте себе ігнорувати

So Good They Can’t Ignore You: Why Skills Trump Passion in the Quest for Work You Love

» Докладніше на Amazon

Назвою книги Кела Ньюпорта (Cal Newport) «So Good They Can’t Ignore You» («Настільки добре, що з вами не зможуть не рахуватись») стала цитата з інтерв’ю, яке телеведучий Чарлі Роуз (Charlie Rose) провів з актором і коміком Стівом Мартіном (Steve Martin). На запитання Роуза, у чому полягає секрет його успіху, Мартін відповів: «Ніхто не хоче щось таке слухати, але треба робити це таким чином, щоб вас не змогли проігнорувати».

Головною тезою Ньюпорта є те, що люди помиляються, коли починають будувати бізнес чи кар’єру, орієнтуючись виключно на власну пристрасть. Автор підкреслює, що на шліфування майстерності потрібно багато років, а гонитва за реалізацією своїх потягів відволікає від цього, стаючи перепоною для досягнення професійних вершин. Три основі висновки Ньюпорта йдуть всупереч із традиційним напуттям: «Слідуйте за своїм жаданням». Ось що він радить врахувати читачеві:

успішні кар’єри, що базуються на пристрасті, вкрай рідкі;
пристрасть формується не за день — для цього потрібен час;
пристрасть — це «побічний ефект» майстерності.

Кел Ньюпорт — викладач комп’ютерної науки у Джорджтаунському університеті. Тож не дивно, що він не уникнув спокуси підтвердити свою тезу «великими даними». «Впродовж десятиліть, що минули з моменту виходу в світ книги Річарда Боллса (Richard Bolles) «What Color is Your Parachute» («Якого кольору ваш парашут»), гіпотеза ключової ролі пристрасті у професійному виборі безупинно набирала обертів», — пише Ньюпорт. Якщо через сервіс Google Ngram Viewer подивитися на частотність вживання фрази «follow your passion» («слідуйте за своєю пристрастю»), то можна побачити різкий зліт кривої 1970-го (саме тоді було видано книгу Боллса), потім крива залишалася відносно стабільною аж до 1990-го року, а з наближенням до 2000-го цей вираз почав вживатися утричі частіше, ніж в 1970-тих та 1980-тих.

За матеріалами "Leadership Books that Challenge the Status Quo", getAbstract.

Оцінити матеріал:

Будьте першим, хто оцінить