Робоче середовище: значущість і менеджмент

Сприйняття своєї роботи як значущої є одним із найпотужніших важелів мотивації працівників. Але чи можуть керівники активно формувати таке ставлення? Це питання лягло в основу дослідження, проведеного науковцями двох британських університетів.

Якість менеджменту практично не згадується, коли респонденти описують найбільш значущі миті у своїй роботі; але якщо йдеться про руйнування значущості — то головна роль у цьому відводиться босам, — стверджують автори дослідження Кеті Бейлі (Katie Bailey), професор Школи бізнесу, менеджменту й економіки (Сассекський університет) та Адріан Медден (Adrian Madden), представник Бізнес-школи при Гринвіцькому університеті.

Дослідники звертають увагу на те, що на відміну від таких пов’язаних з роботою ставлень, як залученість і відчуття зобов’язання, сприйняття значущості глибоко індивідуальне, а тому здатність керівників впливати на це в позитивному сенсі є вкрай обмеженою.

Автори провели опитування 135 індивідів, задіяних у 10-ти різних фахах (від священнослужителів до прибиральників сміття). Респондентів просили описати миті, в які вони вважали свою діяльність по-справжньому цінною, а також ситуації, коли в них виникало питання: «А навіщо я взагалі цим займаюся?»

«Відчуваючи у своїй роботі значущість, ми перестаємо бути тільки працівниками і взаємодіємо між собою як істоти, об’єднані зв’язками людяності», — зазначає Кеті Бейлі, додаючи, що «організації, які прагнуть управляти значущістю, беруть на себе величезну моральну та етичну відповідальність, бо таким чином намагаються ліквідувати межу, що розділяє робоче і приватне життя».

Висновки дослідження, опубліковані в MIT Sloan Management Review, містять п’ять ознак значущої роботи.

1. Вихід за межі свого «я». Відчуваючи цінність своєї роботи, люди розглядають її як значущу не лише для себе, але й ще більшою мірою для інших. Тому можна сказати, що значущість виражається у виході поза межі власної особистості.

2. Душевний неспокій. Відчуття значущості може бути пов’язане не тільки зі станом невтримної радості та піднесення. Часто воно виникає в миті збентеження, коли індивіда охоплюють суперечливі, тривожні або навіть болісно-неприємні думки й почуття.

3. Епізодичність. Навряд чи комусь вдається послідовно сприймати свою роботу як значущу. Швидше, відчуття її цінності виникає в окремі миті, коли генеруються найбільш сильні переживання.

4. Стан рефлексій. Значущість рідко відчувається в момент здійснення певної діяльності. В основному вона усвідомлюється в ретроспективі, коли людина може бачити вже завершену роботу та встановити зв’язки між своїм конкретним досягненням і сенсом життя в широкому розумінні.

5. Особисте сприйняття. Індивід інтерпретує поняття «значущості» не тільки виходячи з контексту виконання певної роботи, але й спираючись на свій життєвий досвід.

Окрім цього, дослідники виявили способи, в які погані менеджери можуть знищити значущість. Серед іншого — це змушування підлеглих діяти всупереч своїх цінностей; вчиняти безглузді, на думку останніх, кроки; а також руйнування стосунків, які базуються на взаємодопомозі.

Допомогти працівникам відкрити у своїй роботі значущість дуже непросто. Проте, як зазначається у висновках дослідження: «В разі успіху і окремі індивіди, і організації отримають переваги ще більш масштабні, ніж проблеми, які буде потрібно подолати в процесі формування сповненого значущістю робочого середовища». А Адріан Медден додає: «Організації, яким це вдасться зробити, з більшою ймовірністю, ніж інші, зможуть залучати, мотивувати та утримувати фахівців, котрі їм потрібні для створення робочого середовища, де зможуть продуктивно функціонувати не просто співробітники у звичному розумінні, але й людські істоти як такі».

За матеріалами "Management and meaning", management-issues.

Ілюстрація: iBrave / Shutterstock.com