Знайдіть свій надійний тил: навіщо читати книгу Кейта Феррацці

Джерело: m!nd

Люди ладні гори обійти й океани переплисти, аби знайти свою лагуну чи привал. Але чи варто так далеко ходити заради того, щоб знайти те, що знаходиться поряд?

Бекграунд. Кейт Феррацці (Keith Ferrazzi) — гуру нетворкінгу №1 у світі, письменник, засновник та генеральний директор консалтингової компанії Ferrazzi Greenlight. Журнал Forbes назвав його «одним із найкомунікабельніших людей світу», а сам він любить цитувати у своїх книгах прізвисько, яке йому дали журналісти: Пан Контакт.

Автор популярного бестселера «Ніколи не їжте наодинці», що побачив світ 2006 року і який, як каже й сам Кейт, «допоміг багатьом людям змінити життя на краще».

Його контактам, серед яких найпопулярніші та найвпливовіші люди планети, може позаздрити будь-хто. Його систему налагодження стосунків вивчають у найвідоміших бізнес-школах світу. А його книги з порадами про те, як жити, розлітаються, наче гарячі пиріжки, з книжкових крамниць усього світу.

Що ж такого знає цей Пан Контакт, який виріс у сім’ї італійського емігранта — сталевара та прибиральниці, що потиснути йому руку вважають тепер за честь голови урядів наймогутніших країн світу?

Сюжет. Так уже ведеться, що за кожною яскравою постаттю стоїть і своя власна історія — небанальна, не менш яскрава, яка, власне, й зробила людину саме такою, якою вона стала. Тож Кейт Феррацці розпочинає книгу «Ваш надійний тил» (Who's Got Your Back) зі своєї історії, з того моменту, коли він уже став успішним, створивши власну навчально-консалтингову фірму Ferrazzi Greenlight, але почувався пригніченим: «Було таке відчуття, ніби я прийшов на вечірку біля басейну, але замість того, щоб пити і розважатися, упав у воду і тону, а всім байдуже».

Знайоме відчуття, чи не так? Але далі він почав рятувати себе, паралельно рятуючи й світ, та надавати рецепти порятунку всім, кого це може зацікавити.

Ось ці рецепти від невгамовного Кейта Феррацці, які й мають допомогти відшукати свій надійний тил якщо не праведникам, то й не грішникам. Адже, як стверджує автор, «найстрашніший «гріх», який чинить кожен із нас, — це недостатнє використання свого потенціалу, своїх талантів і здібностей». Проте люди, які читають цю книгу, уже апріорі зацікавлені менше «грішити».

«Пізнання себе — мандрівка без визначеного пункту призначення, але ми все одно примудряємося збитися зі шляху», — пише уславлений нетворкер і кидає усім нам необхідні координати, щоб віднайтися.

Ось вони.

Підтримувати один одного за принципом «рівний — рівному». Згідно з останніми дослідженнями, якщо раніше середньостатистичний американець мав три особи, яким можна було довіритися, то зараз ця цифра зменшилася до двох, а понад чверть людей стверджують, що не можуть довіритися нікому. Тож треба активізувати оту концепцію взаємної підтримки, яка закладена в нашій ДНК, та змінити до неї ставлення, стверджує автор. Адже як ми зазвичай сприймаємо тих, хто потребує допомоги або шукає підтримки? Слабкими й невпевненими. От і замикаються вони в собі навіть тоді, коли їм пропонують допомогу.

Між тим, згідно з Феррацці, якщо хочеш чогось у житті досягнути, ти повинен бути готовий прийняти допомогу від інших. «Вершина великодушності — не лише допомагати іншим, а й приймати їхню допомогу. Це найнадійніший із відомих мені способів, завдяки яким крига між людьми скресає, а стосунки переростають у щось більше і значуще», — наголошує він. Правда ж, контроверсійне твердження для усіх нас, хто вважає себе сильним, отже, не вміє просити про допомогу?

Йдеться тут і про універсальну валюту. Але не про ту, до якої ми всі звикли. «Універсальна валюта — це природна людська здатність налагоджувати контакт з іншими, ким би вони не були і ким би не були ми», — вносить автор чіткість. А контакти він радить вибудовувати на основі відкритості.

Відкритість знову ж таки можна встановлювати, якщо поділитися нашими слабкостями з іншими: «Мені знадобилися десятки років, щоб зрозуміти: поділившися нашими слабкостями з іншими, ми можемо позбутися цих слабкостей» і «Що охочіше ви говоритимете про свої потреби, то частіше люди пропонуватимуть вам свою допомогу». Тобто оті стандарти удаваної досконалості, в які так полюбляють вчепитися як окремі люди, так і загалом бізнес-компанії, автор безжально критикує.

Кейт радить розширювати своє близьке коло спілкування: мовляв, нові люди — новий досвід, можливості та емоції: «Я часто говорю людям: "Дуже ймовірно, що ваші найкращі друзі — це ті, з ким ви ще не познайомилися"». Разом з цим він рекомендує дистанціюватись від тих, хто споживає ваш час і енергію, але дуже мало пропонує натомість. У принципі, ніби й нічого нового, але з вуст головного комунікатора планети це звучить так переконливо, що до цього хочеться прислухатись.

У житті чи не кожного настає той момент, коли ти ніби впираєшся у скляну стелю. Кейт Феррацці пропонує дев’ять корисних лайфхаків, як пробити цю стелю:

• чітко окресліть своє бачення;
• знайдіть людей для стосунків підтримки;
• опануйте мистецтво неквапливої вечері;
• розширте свою стратегію визначення цілей;
• створіть колесо особистого успіху;
• станьте бійцем;
• виявіть свої слабкі сторони;
• будьте рішучими на шляху вдосконалення;
• удавайте, поки не вийде, а потім закріпіть результат («уникайте самонавіювання, що, мовляв, не варто навіть починати, бо все одно не вийде»).

«Що краще ми розуміємо себе, то успішнішими стаємо», — підсумовуємо ми, прочитавши цю дуже цікаву, потрібну і своєчасну книгу.

Вам сподобається, якщо: ви також вперлися певним чином у свою «скляну стелю», або ж не хочете в неї впертися і завчасно шукаєте шляхів обійти такий неперспективний момент чи запобігти йому. Тоді всі поради видаватимуться вам ексклюзивними й нібито спеціально написаними саме для вас, адже автор вміє проникливо зазирнути в глибину сумнівів та сподівань людської душі.

Книга справді просто сповнена цікавих і дещо несподіваних сентенцій, замислившись над якими, розумієш, що це працює: від «права на копняка» до вміння вчасно побачити й почути правду, інакше вона може боляче вкусити. Загалом вміння віднайти нестандартні відповіді на стандартні проблеми — серед безсумнівних переваг цієї книги.

Вам не сподобається, якщо: ви налаштовані почути стовідсотково готові відповіді, взяти їх як трафарет, накласти на свої проблеми й таким чином вирішити. Тут це не працює. Книга малює ескізи й контури, в яких вгадуються спільні для багатьох проблеми, але лишає можливість вибрати собі палітру кольорів: від різнокольорових пастельних до кардинальних чорно-білих. Також вона не ваша, якщо резерви для вирішення будь-яких проблем ви бачите лише в собі. Світ Феррацці — це підтримка і взаємодопомога. Це відвертість і можливість скористатися швидкісним ліфтом, а не важко сопіти, долаючи сходинку за сходинкою.

Головна причина прочитати: книга нагадує чесну й відверту розмову із самим собою. Без церемоній та прикрашань, без лестощів та стереотипів. І так правильно, так треба.

Автор зізнається:

Книга вчить бачити можливості в усьому, навіть у конфліктах. Вона ніби «багатогранить» особистий простір кожного, розширюючи обрій багатьох. Автор ніби каже: ваш надійний тил — ви і ті, хто вас оточує та потенційно може доєднатися до вашої поліпшеної версії самих себе.

І це справді якраз той випадок, коли на минуле з радістю хочеться озирнутися!