Історія двох конкурентів: Sony VS Samsung

Підхід Чанга відрізняється від більшості публікацій на подібні теми не тільки тому, що він має особистий доступ до топ-менеджерів обидвох компаній, але й тому, що його висновки базуються на аналізі результативності. Він починає з цитат статей провідних бізнес-видань, які вітали Sony у 1999-му і називали компанію ідеальною, а вже через кілька років проголосили генерального директора Нобукі Ідеі (Nobuyuki Idei) одним із найгірших менеджерів у світі. Чанг чудово розуміє, що люди не можуть стати настільки "поганими" так швидко і тому він уникає спрощеного підходу, який характеризує так багато видань.

Проводячи інтерв'ю та аналізуючи дані компаній, Чанг досліджує стратегії, організаційні процеси та стилі лідерства в обидвох компаніях. Він демонструє, яким чином стратегія та процеси Sony були ідеально пристосовані до аналогових технологій і яким чином компанія створювала "додану цінність" через неймовірні нові продукти. В той же час протягом 1980-их та ранніх 1990-их компанія Samsung була не більше, ніж просто виробником запчастин, який навіть мріяти не міг про конкуренцію із Sony.

Правила гри змінилися наприкінці 1990-их із переходом до цифрових технологій. Samsung почала доволі успішно почувати себе у конкурентному середовищі, яке заохочувало зниження вартості на запчастини, тоді як Sony було доволі складно пристосуватися до нової стратегії, яка передбачала комбінування контенту та технічного забезпечення. З приходом рідкокристалічних екранів Sony знову втратила конкурентну перевагу, оскільки Samsung зумів швидше освоїтися з цією технологією. Завдяки своїй силі (виробництві запчастин) Samsung зумів обійти Sony за показником капіталізації вже у 2002-му році, а у 2006-му ця компанія коштувала вже вдвічі дорожче.

Чанг робить висновок, що різниця результативності між Sony та Samsung полягала не тільки і не стільки у різниці їхніх стратегій, але відображала зв'язок між цими стратегіями та організаційними процесами і лідерством у компаніях. На жаль, часто трапляється так, що організації змінюються набагато повільніше, ніж змінюється їхнє оточення. А отже практично завжди настає момент, коли компанія більше не здатна задовольняти потреби сучасності.

Історія Sony та Samsung, описана у цій книзі, — це зовсім не сага про падіння однієї корпорації та злет іншої. Це радше ілюстрація тенденції, що будь-яка, навіть найбільш результативна, компанія розвивається нерівномірно і її завжди чекають злети та падіння. З іншого боку, ключові переваги, які допомагали компаніям досягнути величі, можуть через деякий час посприяти їхньому "падінню", якщо зміниться контекст.

Ярослав Федорак, за матеріалами strategy+business.