Історія одного падіння

Інколи навіть фінансово успішний бізнес може зазнати невдачі. Як саме? Цьому питанню присвячена книга Стівена Мандіса (Steven Mandis) «What Happened to Goldman Sachs: An Insider’s Story of Organizational Drift and Its Unintended Consequences» («Що сталося з Goldman Sachs. Погляд інсайдера: історія організаційного "дрейфу" та його несподівані наслідки»)¹. Автор — аспірант факультету соціології Колумбійського університету та викладач бізнес-школи при цьому закладі, у період з 1992-го до 2004-го року працював у Goldman Sachs, в тому числі і на вищих позиціях (хоча до рангу партнера не дійшов).

» Докладніше на Amazon

Книга розпочинається з опису панахиди по Джону Вейнбергу (John Weinberg), чия смерть 2006-го року ознаменувала обрив останньої ниті, що зв’язувала фірму із цінностями її засновників.

З 1976-го до 1984-го року Вейнберг керував Goldman Sachs спільно з Джоном Вайтхедом (John C. Whitehead), а потім до 1990-го — як її одноосібний старший партнер. Його батько Сідней Вейнберг, (Sidney Weinberg), котрий очолював компанію у 1930-1969 роках, втілював у собі ідеологію фінансового бізнесу, для якого найвищою цінністю були стосунки. В ті часи цінності задавали тон усій діяльності фірми, хоча їх було закарбовано на папері лише 1979-го. Тоді Вайтхед сформулював корпоративні цінності у вигляді 12-ти етичних принципів. Придуманий старшим партнером вираз: «жадібність — але жадібність довгострокова» якнайкраще характеризував тодішню Goldman Sachs, що прагнула стійкого успіху як для клієнтів, так і для себе. Серед інших гравців компанія виділялася увагою, яку вона з неймовірною щедрістю дарувала клієнтові, та своєю соціальною мережею, збудованій на фундаменті із взаємної довіри. А її підхід до підбору та навчання кадрів був для галузі еталоном системності та всебічності.

У книзі показано, як все це поступово змінювалося під тиском конкурентів, вимог щодо збільшення прибутків та криз, які час від часу траплялися в компанії. Так, одним із каталізаторів трансформації її оргкультури стали збитки у сотні мільйонів доларів, понесених у наслідку трейдингових операцій. Тоді, аби рекапіталізувати бізнес, партнерам довелося викласти власні кошти. У такій ситуації багато хто зволів піди у відставку, що було сприйнято тими, хто залишився, як відступництво. Прийшли нові партнери — і динаміку спадкоємності було втрачено.

У сум’ятті, що тоді запанувало, Джон Корзін (Jon Corzine), на той час напористий трейдер, почав вимагати посаду CEO, яку врешті-решт отримав. Тоді він взяв курс на глобальність експансії та вихід на фондовий ринок. Goldman Sachs стала ТОВ. Партнери дещо втратили вплив і, відповідно, бажання ризикувати власними коштами. Фірма дала крен у бік ієрархії — з’явився виконавчий комітет, котрий отримав чималі повноваження. Як зазначає Мандіс, у 1990-тих традиційно колегіальній культурі була завдано нищівного вдару. Черговою подією став внутрішній «заколот», в результаті якого Корзіна було замінено на Хенка Полсона (Hank Paulson). Це сталося 1998-го. Наступного року компанія вийшла на IPO.

Вихід на фондовий ринок приніс партнерам Goldman Sachs фантастичне багатство. Більше не було потреби інвестувати власні гроші та ризикувати. Освоєння комерційними банками царини інвестування спричинило масштабні трансформації у галузі. Замість корпорацій і взаємних фондів клієнтами Goldman ставали фірми з управління приватним капіталом та хедж-фонди. Нові партнери бачили у Goldman Sachs не радника, якому можна довіряти, а партнера по трейдингу. Ядром бізнесу були вже не стосунки, а транзакції. За словами Мандіса, у фірмі запанувала «короткострокова жадібність».

Детально аналізуючи, як впродовж останніх 20 років зміни у бізнесі Goldman Sachs впливали на її культуру та цінності, Мандіс доходить висновку, що попри фінансовий успіх, компанія зазнала поразки як моральне підприємство. Зараз, приймаючи рішення, фірма керується не цінностями, а суто правовими міркуваннями. Зрештою, як і більшість фірм. Недарма ж сьогодні Goldman Sachs сприймається як ототожнення усіх проблем сучасного капіталізму, а це у підсумку робить книгу ще цікавішою.

За матеріалами strategy+business.

¹ Книга займає другу позицію у категорії «Історії компаній» переліку «Найкращі книги 2013-го року» за версією видання strategy+business.