Чому вміння долати труднощі — найважливіша навичка бізнес-лідера
Керівники стикаються з таким рівнем невизначеності, який не здатні усунути ні стратегія, ні планування, ні посадові повноваження, — і це помітно позначається на їхньому стані. Згідно із The 2026 AlixPartners Disruption Index — опитуванням 3200 CEO з 11 країн, — 72% респондентів визнають, що їм дедалі складніше визначити, які саме дисруптивні фактори варто вважати пріоритетними, а 45% побоюються втратити посаду.
Навичка, якої їм бракує, не є технічною. Йдеться про вміння продовжувати рух, коли ґрунт під ногами хитається.
Компанії багато інвестують у розвиток упевненості, рішучості та ясності мислення в керівників. Їх навчають стратегії, виконання завдань і комунікації. Але майже ніколи не вчать головного — як орієнтуватися в дезорієнтуючій «середині шляху», яка неминуче супроводжує будь-яку значущу трансформацію. У тій її частині, де доводиться долати виклики, невдачі та труднощі.
За вісімнадцять років коучингу керівників вищої ланки Ендрю Горсфілд дійшов висновку: те, як людина проходить цю «середину шляху», визначає все. Це формує її характер, визначає культуру, яку вона створює, і зрештою впливає на результати, яких вона здатна досягти.
Ось як це роблять ефективні лідери.
Переосмислення труднощів
Коли стає складно, перше запитання, яке зазвичай виникає, — «Чому це відбувається саме зі мною?». Це слабке запитання: воно перетворює людину на жертву обставин і тримає її в пастці. Ефективні лідери натомість виявляють цікавість і запитують: «Чого мене це вчить?» або «Як ми можемо…?». Такі запитання переводять труднощі з категорії перешкод до категорії можливостей.
Вона допомагає побачити в труднощах не ознаку того, що щось пішло не так, а сигнал про те, що відбувається щось важливе. Це не просто зміна мислення, а практичний діагностичний інструмент. Коли з’являється роздратування чи сумнів, варто звернути увагу на те, яке саме запитання виникає, — адже воно або відкриває двері, або зачиняє їх.
Розвиток стійкості до дискомфорту
Кожній людині властиве глибинне прагнення відчувати себе компетентною й контролювати ситуацію. Але тип лідерства, який справді змінює хід подій, відбувається на межі компетентності: у розмові, яку керівник не знає, як провести; у рішенні, для якого бракує даних; у майбутньому, яке неможливо передбачити.
Багато років тому, коли Горсфілд із дружиною переглядали фотографії з весілля, він запитав фотографку, як їй вдалося зробити стільки вдалих кадрів.
Вона відповіла, що безперервно натискала на кнопку спуску затвора й зробила понад 1200 знімків, а він бачить лише найкращі 150.
Виявляється, зробити 150 вдалих фотографій значно легше, якщо готовий зробити 1050 невдалих. Саме це запитання варто ставити собі: де у власному лідерстві можна дозволити собі більше спроб, знаючи, що не всі вони мають бути бездоганними.
Продуктивна боротьба
Продуктивна боротьба — явище позитивне, оскільки вона виводить людину за межі її поточних можливостей. Це складно, але здійсненно. Перешкоди, які доводиться долати, розвивають навички та стратегії, що роблять людину розумнішою, сильнішою й швидшою. У такому процесі вона не просто проходить через труднощі, а щось таки з них здобуває. Непродуктивна боротьба діє навпаки: людина буксує на місці, застоюється, відчуває розчарування й незадоволення.
Ось практичний тест. Варто подумати про труднощі, з якими людина стикається зараз, і спробувати назвати три невеликі ознаки поліпшення ситуації. Якщо це вдається — варто продовжувати: труднощі роблять людину кращою. Якщо ні — боротьба вже не приносить користі, і настав час змінити підхід. Мету не обов’язково залишати — достатньо знайти інший шлях до неї. Продуктивна боротьба не заважає успіху, а сприяє йому. Перешкода показує шлях до мети.
Лідерство — це не наявність усіх відповідей і не розчищення шляху від перешкод. Воно полягає у вмінні та сміливості пройти дезорієнтуючу «середину шляху» — і власним прикладом показати іншим, як зробити те саме.
За матеріалами The CEO Magazine