Калейдоскоп характерів керівників

Багато керівників припускаються однієї спільної помилки — сприймають компанію як якийсь механізм, яким можна керувати так само, як і, наприклад, автомобілем. Насправді ж організація — це жива система, яка розвивається за складними, не завжди зрозумілими й очевидними законами. Причому в житті компанії є як свідома, так і несвідома сторони, як раціональний, так і ірраціональний аспекти. Уміння розібратися в цьому, зіграти роль психоаналітика — ось те, що вирізняє успішного лідера, вважає професор Манфред Кетс де Вріс (Manrried Kets de Vries), психоаналітик у сфері розвитку лідерства й організаційних змін у бізнес-школі INSEAD.

Перше, на що необхідно звернути увагу керівнику, — це власний стиль управління та характери людей, які його оточують. Адже краще розуміння себе — це перший крок на шляху до ефективнішого лідерства. У своїй книзі «The Leader on the Coach» Кетс де Вріс виокремлює кілька основних типів, кожен з яких має свої сильні та слабкі сторони.

1. Драматичний

Цих людей вирізняє бажання будь-що-будь привернути до себе увагу. Заради того, щоб стати об’єктом інтересу оточуючих, вони здатні на багато що. Такі люди чутливі до настрою та емоцій інших, вельми сприйнятливі до критики, погано переносять невдачі, нерідко бувають поверхневими. У ролі рядового співробітника драматик може бути дуже успішним: він амбітний, поважає авторитет керівника і вміє показати себе з найкращого боку. Однак якщо його робота пов’язана з необхідністю багато і наполегливо працювати, концентруватися на якійсь справі — найімовірніше таку людину спіткає невдача. Найчастіше драматики стають не лідерами, а послідовниками.

2. Контролюючий

Негнучкість, ригідність (причому як емоційна, так і когнітивна) — основні риси цього типу особистостей. Вони вперті, дратівливі, бояться припуститися помилки і схильні слідувати букві закону до дрібниць. Із дитинства цих людей змушували триматися у вузьких межах і вони вивчили, що єдиний спосіб бути хорошими — це дотримуватися правил. Однак це часом викликає в них опір, і в результаті такі люди постійно балансують між послухом і внутрішньою боротьбою. Утім, якщо схильність до контролю виражена не критично, то така особистість має всі шанси на успіх в організації: вона орієнтована на досягнення мети, має високі стандарти та стійкі моральні принципи, може продуктивно працювати.

Представники цього типу розглядають стосунки з точки зору двох понять: домінування і підпорядкування. Тому стиль управління таких керівників — швидше авторитарний, а співробітники ризикують отримати серйозне стягнення, якщо порушать якесь правило. Контролери, як правило, трудоголіки. Але, приділяючи надмірну увагу деталям, вони нерідко не беруть до уваги цілу картину, тому хорошими стратегами їх назвати не можна.

Ще одна проблема таких людей — нерішучість. Утім, контролююча людина, у якої переважає ця риса, рідко стає керівником, залишаючись на рядовій позиції.

MUST READ:  Коли менеджмент стає зайвим

3. Залежний

Такі особистості гостро потребують підтримки, невпевнені в собі, часто почуваються безпорадними. Їм складно ухвалювати рішення, тому вважають за краще займати підлегле становище, з радістю передаючи право (і необхідність) вирішувати проблеми керівництву. Залежні особистості старанно уникають конфліктів, навіть якщо незадоволені діями колеги, оскільки найбільше бояться несхвалення і втрати підтримки. Логічно, що це не дає їм стати лідерами: вони надто бояться змін, їм бракує ініціативності. Вони не хочуть брати на себе відповідальність і схильні думати, що будь-хто кращий за них. Утім, за належної уваги та схвалення з боку керівництва вони можуть стати дуже ефективними співробітниками.

4. Самозневажливий

Ці люди часто добровільно ставлять себе в підлегле становище, ба більше, вони ніби спеціально підкреслюють у собі найгірші риси. Здається, що вони прагнуть задовольнити бажання інших ще до того, як вони висловлені. Але якщо подивитися глибше, за цим можна побачити друге дно: створюючи стосунки залежності з оточуючими, подібні особистості вимагають приязні. У компанії вони можуть бути вельми корисними співробітниками, оскільки не надто схильні конкурувати і не мають особливих амбіцій.

5. Нарцисичний

Цей тип часто зустрічається серед керівників, адже головне для таких людей — захоплення з боку оточуючих. Однак нарцисизм може бути як здоровим, так і деструктивним. У першому випадку людина, домагаючись високої посади та досягаючи видатних результатів, лише тимчасово допомагає й організації стати великою. А в другому компанія поступово чахне, поки керівник намагається реалізувати свої нездорові амбіції.

6. Відокремлений

Такі люди насилу заводять стосунки і неохоче йдуть на контакт. Через це, навіть за наявності великої кількості талантів, вони часто не можуть досягти успіху в організаціях. Причина такої поведінки — у страху неприйняття, який закладений із дитинства і є результатом якогось травматичного досвіду. Якщо співробітники, які належать до цього типу, знаходять у компанії свою нішу, де їм комфортно, вони можуть досягти успіху. Але навряд чи на керівній позиції.

Щоб керувати такими людьми, потрібно, по-перше, підібрати їм відповідне місце в організації. А по-друге, використовувати сучасні технології, щоб позбавити від необхідності частих і тісних контактів із колегами.

7. Депресивний

У людей, яких можна віднести до цього типу, є давня, вкорінена негативна думка про себе. Вони вірять у те, що заслуговують на критику, але майже ніколи не вважають себе гідними похвали. Депресивні особистості насамперед звертають увагу на негативні аспекти подій. Вони схильні брати на себе відповідальність, але при цьому не вірять, що можуть що-небудь контролювати. Очевидно, що така особистість на керівній посаді завдасть компанії скоріше шкоди, ніж користі. Адже така людина не хоче проявляти ініціативу, песимістична і постійно очікує катастроф.

MUST READ:  Как превратить черного лебедя в белого

8. Жорсткий

Це дуже поширений тип у сучасному бізнес-світі. Ці люди дуже практичні, впевнені в собі, а часом бувають навіть агресивні. Вони орієнтовані на владу, люблять конкурувати, авторитарні. Бувають вельми жорсткими у поводженні зі своїми підлеглими, часто використовують штрафні санкції та інші методи покарання за проступки (деколи завдаючи «попереджувальних ударів», а не реагуючи на вже зроблену помилку). Характер їхній часто імпульсивний, вибуховий. Вони націлені на успіх і не люблять невдах, тому не дивно, що частіше вони стають керівниками, а не підлеглими. Однак у ролі менеджера їм бракує вміння налагоджувати зв’язки з людьми. Їхній стиль управління може бути ефективним у короткостроковій перспективі, але навряд чи в довгостроковій.

9. Параноїдальний

Хоча назва цього типу звучить лякаюче, такі люди — далеко не рідкість у нинішніх компаніях. Параноя може проявлятися по-різному: зокрема у вигляді простої пильності до зовнішніх загроз. Однак якщо підозрілість стає надмірною, вона починає негативно впливати на поведінку і результати людини. Такі люди в глибині душі впевнені, що оточуючі мають приховані мотиви. Вони не довіряють іншим, тому не люблять ділитися тим, що знають самі. При цьому параноїки дуже вразливі й перебувають у стані страху потенційної зради.

Дуже часто такі люди надають перевагу роботі з людьми технічним професіям. Попри це, їх багато серед керівників, адже кожному менеджеру необхідна пильність і навіть підозрілість. Однак ізоляція, в яку такі особистості себе добровільно поміщають, може завадити їхнім організаціям стати лідерами ринку.

10. Негативістський

У людях цього типу домінують такі риси: упертість, пасивність, неефективність, критичність до авторитетів, зовнішня поступливість у поєднанні з прихованою агресивністю. Вони займають захисну позицію щодо будь-якої влади над ними. Як правило, з такими людьми складно у спілкуванні, однак і вони можуть бути корисними для організації — приміром, у ситуації, коли потрібно забезпечити їй виживання, уникаючи конфліктів. Якщо негативіст і стає керівником, то слабким. Він не вміє надихати послідовників, а без цього стати хорошим лідером неможливо.

11. Асоціальний

Ці люди не поважають правила, егоїстичні, незалежні та недовірливі, вміють маніпулювати оточуючими. Вони прагнуть контролю над іншими, а отримавши його, використовують для домінування. Як правило, такі люди досить розвинені інтелектуально, але не емоційно. Вони вміють брехати і непомітно обходити правила, їх не мучать докори сумління. Як наслідок, уміють займати лідерські позиції, особливо в ситуації, коли вище керівництво слабке. Ставши менеджером, така особистість нерідко затіває реструктуризацію, бо в хаосі, що створився, легше приховати свою неефективність.

Вивчивши всі наведені вище типажі, менеджеру варто спробувати ідентифікувати себе самого, своїх колег і підлеглих. Це допоможе спрогнозувати їхню поведінку і підібрати ключ до ефективної взаємодії.

Ілюстрація: flickr.com