Народження імені: Duralex

Одного чудового дня 1952-го року в офіс фірми Saint-Gobain, що в 1939-му році запатентувала марку Duralex для посуду з небиткого вогнетривкого скла, прийшов із візитом італієць по імені Альберто Квентін, головний конкурент фірми. У цієї людини була одна нестерпна звичка: він брав ліцензії й засновував торговельні марки на продукцію, дуже схожу на ту, що робила Saint-Gobain, внаслідок чого між ними завжди виникали грошові суперечки.

Тепер виникла дискусія із приводу посуду Duralex, і Альберто Квентін процитував латинську фразу: “Dura lex… Sed lex!” (“Закон суворий… Але це закон!”) Передчуваючи неприємності, Saint-Gobain у той же день дала своїй марці назву “Sedlex”. He використовуючи її для своїх виробів, фірма передала нову марку своїй філії Sovirel, яка виробляла тарілки з небиткого вогнетривкого скла Ругех. Із цього часу домогосподарки остаточно заплуталися в марках Ругех, Sedlex і Duralex. Вони ставили на газ виріб марки Duralex, і він розлітався на дрібні осколки. Така “реклама” послужила марці погану службу.

Перший посуд Duralex було виготовлено в 1946-му році на фабриці філії Saint-Gobain, яка розміщувалася в Орлеані в будинку колишнього заводу. Там виготовлялися пляшки для оцту, що прибував із німецького міста Дессау. Навіщо потрібно було везти оцет із Дессау в Орлеан? Справа в тому, що саме до Орлеана з Дессау плили по річках (тоді ще не було залізниць) завантажені бочками з вином кораблі. І до моменту, коли їхня довга подорож кінчалася, вино перетворювалося в оцет. У 1997-му році Duralex “розсталася” з Saint-Gobain і ввійшла до складу італійської склоробної фірми.

Із книги Бернара Галі “BRAND: Народження імені”