У чому суть лідерства

У своїй статті Ед Копко (Ed Kopko) та Джефрі Сонненфельд (Jeffrey Sonnenfeld) пропонують поглянути на характеристики успішного лідера. Вони є авторами журналу Chief Executive. Ед Копко також займає посаду голови правління та генерального директора Butler International. Джефрі Сонненфельд — заступник декана Йельської школи менеджмента та генеральний директор Chief Executive Leadership Institute у Єлі.

Активізація розмов про директорські ради та плинність кадрів у найвищих колах корпоративного управління, можливо, змусила вас повірити, що для генеральних директорів сьогодні настали не найкращі часи, а їхня робота зараз складніша, ніж будь-коли раніше. Насправді ж робота генеральних директорів завжди була надзвичайно складною та вимогливою. Змінювалися лише характеристики успішного лідера, пристосовуючись до епохи та умов.

Дональд Петерсен (Donald Petersen), генеральний директор Ford Motor, досягав успіху завдяки типовому для 80-их років войовничому лідерству. Петерсен трансформував цілу галузь, створивши перший позашляховик і зберігши при цьому техніки ощадливого виробництва. Завдяки своїм здобуткам Петерсенові вдалося обійти найбільш потужних японських конкурентів.

Ми щиро віримо, що великими лідерами здатні стати лише ті, хто володіє лідерськими навичками і вміє вчасно їх застосовувати для досягнення найкращих результатів. Фред Сміт (Fred Smith) започаткував компанію Federal Express у 1971-му році за таких умов, які були визнані абсолютно несприятливими одним із професорів бізнес-школи, в якій він навчався. Передбачивши потребу бізнесу у надійному і швидкому постачанні в комп'ютерну еру, Фред з головою заглибився у свою ідею.

За перші два роки свого існування, компанія втратила $27 млн. і дуже скоро опинилася на межі банкрутства. Тоді Сміт прийняв просто таки божевільне рішення поїхати до Лас-Вегасу, щоб виграти кошти на подальший розвиток компанії. І хоча подібне рішення сьогодні здається немислимим, генеральні директори постійно стикаються із проблемами ризику та вибору. Отже у випадку з Фрейдом Смітом ознакою успішного лідерства стала елементарна відвага та сміливість брати на себе ризик та відповідальність.

Як лідери, всі ми знаємо, що бувають часи, коли слід приймати ризики, а бувають епізоди, коли ризиків слід уникати. Бувають часи, коли слід бути впевненим і наполегливо рухатися вперед, а бувають часи, коли варто працювати у команді і більше прислухатися до чужої точки зору. Успішні лідери у всі часи вміли обрати правильний баланс між цими навичками, залежно від умов та потреб компанії.

Однією із найбільш відомих рис Джека Уелча (Jack Welch), колишнього голови та генерального директора General Electric, був його залізний діловий стиль, через який Джека називали жорстоким та безжалісним. Попри це, Уелчеві вдалося перетворити в цілому звичний конгломерат на надуспішний рушій змін та зростання. Будучи справжнім візіонером, Джек першим усвідомив потребу надефективної роботи кожного відділу та менеджера у компанії. Як наслідок, його модель постійних змін та відмова "бачити рамки" стала еталоном фактично для кожної компанії.

Але спробуйте порівняти стиль Уелча зі стилем Боба Ульріха (Bob Ulrich), генерального директора Target, і ви відразу зрозумієте, що неможливо виділити єдину рису, яка б гарантувала лідерові досягнення успіху. Ульріх зумів винайти нові норми діяльності сфери роздрібної торгівлі, при цьому фактично постійно перебуваючи "поза сценою", даючи своїй команді управлінців шанс "розкритися і засяяти". Попри 40-річний досвід роботи, Ульріха можна з легкістю назвати представником нового покоління лідерів, які орієнтовані на команду та набагато краще розуміють потреби як своїх підлеглих, так і всіх зацікавлених у бізнесі осіб.

Водночас Ульріх став попередником лідерів, які "змінили правила гри". Економічні реалії 80-90-их років, а також інтенсивна міжнародна конкуренція потребували на роль лідера візіонерів та культових особистостей. Проте, позитивні зміни в економічному середовищі та розповсюдження феномену Інтернет змінило і природу лідерства. Організаційне лідерство сьогодні переосмислене до форм інноваційного та підприємницького керівництва і вміння надихати своїх працівників.

Іконою нового типу лідерства міг би стати, скажімо, Біл Гейтс (Bill Gates), який не лише мав інноваційну візію розвитку сфери персональних комп'ютерів, але й активно брав участь у вирішенні ключових управлінських проблем та прийнятті стратегічних рішень. На руку зіграло і його вміння перейматися проблемами споживачів та співробітників, яке викликало довіру та повагу від клієнтів, підлеглих і загальної світової спільноти.

Сьогодні ж на перший план виходять стосунки між зацікавленими особами, бізнес-етика та корпоративна соціальна відповідальність. Проте, ті з нас, що провели у бізнесі достатньо часу, прекрасно розуміють, що персональна відповідальність та репутація бренду були й залишаються життєво необхідними умовами лідерства. Тому помилкою буде стверджувати, що, скажімо, етичний аспект лідерства хоча б колись не входив до критеріїв оцінки лідера.

Критики часто звинувачують сучасне середовище топ-менеджменту у високій плинності кадрів. Проте, по суті, сучасні компанії роблять те, що повинні були робити завжди: визначають правильний тип лідерства залежно від мінливих умов. Вони намагаються вирішити проблему ще до її появи.

Вочевидь, успішний лідер не обов'язково повинен володіти всіма ознаками, які були перелічені у попередніх прикладах. Та це й не можливо. Бути великим лідером означає володіти стратегічною візією та здатністю змінювати себе та свій бізнес у залежності від потреб часу. Зрештою, існує лише один незмінний показник успішності бізнесу — результативність.

Сучасна епоха чинить величезний тиск на лідерів сучасності, але це цілком нормально. Генеральні директори, які пройшли випробування часом, переконливо доводять, що успішні лідери потребують гнучкості, відкритості, сильних цінностей та цілковитої відданості керівникам бізнесу.

За матеріалами "What's In A Leader", Сhief Executive.
Переклад: Ярослав Федорак, MCUa.