Гра на випередження
Business Strategy: Managing Uncertainty, Opportunity, and Enterprise
"Стратегія — це також продукт уяви, а не лише логіки", — стверджує Джей-Сі Спендер (J.-C. Spender). У своїй книзі «Business Strategy: Managing Uncertainty, Opportunity, and Enterprise» («Бізнес-стратегія. Управління невизначеністю, можливістю і підприємством») колишній декан Школи бізнесу та технології при Університеті штату Нью-Йорк обгрунтовує, що в сучасних умовах стратегічний процес повинен більшою мірою орієнтуватись на випередження подій, а тому його головною метою є стимулювання винахідливості та надання інформаційної підживки для винесення суджень.
Традиційно стратегічний процес організацій базувався на кількісних методах, а його завданням було забезпечити відповідність між ресурсами фірми і вимогами, які ставило ринкове середовище. Отже, при налаштуванні її бізнес-моделі враховувалися потреби клієнтів, спроможності постачальників, стан ринку праці і т.д. Якщо ж не вдавалося досягти потрібного балансу, бізнес функціонував неефективно та втрачав прибутки.
Натомість сьогодні, як підкреслює Спендер, коли однієї лише ефективності не достатньо для забезпечення конкурентної переваги, виключно інноваційність може забезпечити компанії стабільний прибуток на рівні вище середнього, що особливо актуально для галузей, де «вікно конкурентної переваги відкривається і закривається зі все зростаючою швидкістю». Таким чином, сучасний стратегічний процес — це балансування на перетині теренів відомого, невідомого і непізнавального, — а тому «додана вартість» стратегії створюється в першу чергу уявою й судженням, а не лише висновками, що базуються на аналізі та даних. Детально описуючи основні інструменти, що використовуються у сфері царини корпоративної стратегії (зокрема, це SWOT-аналіз, теорія п’яти сил, система збалансованих показників тощо), автор «Business Strategy» підкреслює, що надмірно покладаючись на традиційні підходи компанії втрачають гнучкість реагування та здатність передбачення, що є ознакою наближення корпоративної атрофії.
Спендер ілюструє свою тезу на прикладі двох стратегічних рішень. Так, у 1940-тих IBM відхилила ідею запровадження технології електрографії, яку потім успішно використала Xerox. Тоді керівництво компанії, оцінивши ринок для фотокопіювання як занадто малий, вирішило залишитися на теренах надійності і безпеки, через що втратило можливість із величезним потенціалом. Натомість у 1980-тих Intel, зробивши вибір на користь мікропроцесорів (попри те, що тоді майже нічого не було відомо ані про потенціальний ринок, ані про нюанси виробничого процесу), осідлала хвилю стратегічного ризику, використавши дані та аналіз як «трамплін» для прорахованого стрибка у сферу невідомого і непізнавального.
Книга Business Strategy: Managing Uncertainty, Opportunity, and Enterprise потрапила у список найкращих книг 2014-го року в області корпоративної стратегії за версією видання strategy+business.
За матеріалами strategy+business.
|
