Інфопростір для управлінців

КОЛОНКА РЕДАКТОРА №22: Майстер-клас Елі Голдратта - перші враження після участі

📁 Загальний форум 📅 25 квітня 2005 💬 6 відповідей
📜 Архівна дискусія — коментування вимкнено. Збережено як частина пам’яті українського ком’юніті управлінців.
С
#1
Майстер-клас Елі Голдратта — перші враження після участі

21 квітня журнал "&.CТРАТЕГИИ" організував в Києві майстер-клас Елі Голдратта, відомого в Україні як автор книг "Ціль" і "Ціль-2". Основний напрямок діяльності Голдратта — консалтинг. Написання книжок, проведення занять для Голдратта лише засіб популяризації розробленої ним Теорії обмежень (Theory of Constrains — ТОС) та базованих на ній консалтингових послуг. Хоча теорія обмежень може бути застосована у будь-якій сфері людської діяльності, найбільший практичний досвід її розробник та очолювана ним компанія Goldratt Consulting набули у галузях, які працюють з фізичними об'єктами. З врахуванням того, що я викладаю Операційний менеджмент, зустріч з розробником сучасної концепції управління бізнес-операціями я очікував з нетерпінням.

Сутність ТОС описується п'ятьма послідовними кроками:
1. Знайдіть, що є обмеженням вашої системи
2. Використайте максимально існуюче обмеження
3. Підпорядкуйте всі інші елементи системи діючому обмеженню
4. Розширте обмеження
5. Перейдіть на перший крок і знайдіть нове обмеження

Цей нескладний алгоритм було опубліковано у численних підручниках і книжках, починаючи з 70-х років минулого століття, проте до цього часу лише 5% компаній по всьому світу його реалізували. На початку майстер-класу Голдратт запитав, скільки з числа присутніх спробували застосувати ТОС в своїх компаніях. Кількість піднятих рук приблизно відповідала 5% від числа присутніх. Хоча потім з'ясувалося, що більшість з тих, хто підняв руку лише думають, як впровадити в себе ТОС. Чому такий незначний відсоток успішних впроваджень — це було одне з моїх основних запитань.

Чи виправдав мої очікування майстер-клас? Так, повністю. Я не очікував дізнатися щось нове про саму ТОС, мені цікаво було почути нові приклади Голдратта, про які я не встиг поки що прочитати в книжках та на сайті . Я хотів побачити на власні очі людину, яка не побоялася підняти руку на "висічені в камені" принципи фінансового обліку, але основне, що я очікував — відчути реакцію власників і керівників бізнесу на принципи теорії обмежень. І всі мої сподівання цей день повністю виправдав.

Елі Голдратт розповів декілька прикладів з власної практики, більш детально розібрав один кейс про компанію, що виробляє електрокабелі, проілюстрував чому бізнес-рішення, що приймаються на базі традиційної системи обліку приводять до гірших результатів, і дуже детально пояснив власні принципи надання компаніям-клієнтам консалтингових послуг. Небагато? Для мене цього було цілком досить, тому що решту часу зайняла реакція залу на те, що відбувалося, а це мене цікавило найбільше. Безумовно, вона не була одностайною, але ті, хто прийняв виступ Майстра в штики, вочевидь, були гучнішими. Протягом дня Елі Голдратт говорив про "дійове бачення", про те, що він береться перетворити обсяг продажу компанії в прибуток за чотири роки, а із залу звучали все іронічніші коментарі.

Спробую дати свої пояснення, чому це сталося. Основний результат впровадження дійового бачення Голдратта вражає. Кожен, хто слухає його підсвідомо чекає відкриття, завдяки якому досягається подібний результат. Весь зал очікував хоча б натяку, яке ж чаклунство слід застосовувати. Проте, Елі Голдратт в своїх прикладах розповідав лише про очевидні рішення для конкретних компаній. Проблема компаній була в тому, що вони не помітили тих рішень самі. Протягом майстер-класу не було формул, які дали б можливість узагальнити приклад і перенести його на свій бізнес. Чому? Тому, що в основі теорії Елі лежить звичайний здоровий глузд і мінімум складних моделей і розрахунків. Розкриття фокусу просто не існує. І ця новина дратує. Пригадайте славетного ілюзіоніста Гудіні. В нього є номер, коли рукава його сорочки в нього зв'язують за спиною, згори опутують мотузками і ланцюгами, а Майстер має за лічені хвилини звільнитися. Коли він це робить — всі аплодують і всі у захопленні. У звичайної людини ефектний фокус викликає інтуїтивне побажання стати тою людиною, якій так саме аплодують. Тисячі пробують, але фокус виходить лише в одиниць. А тепер уявіть собі людину, яка одягнута у звичайну сорочку. Розстібнути і зняти її дуже просто і це нікого не здивує. Немає секрету, людина зробила очевидно правильну річ. На мою думку, еволюція менеджменту веде практиків до надмірного ускладнення систем управління, це як одягати сорочку з рукавами зав'язаними за спиною. Коли в таких умовах керівникам вдається приймати виграшні рішення — всі їм аплодують. Але виявляється, можливо не ускладнювати системи управління, можна визначити дуже обмежене коло основних показників, впливаючи на які можна управляти найскладнішими системами. І коли Голдратт наводить свої приклади, вони настільки природні і прості, що стає соромно за себе — чому ми раніше це не зробили самі?!

Отже, сьогодні ми знайомі з алгоритмом 5 кроків ТОС, із задоволенням читаємо приклади впровадження теорії обмежень, але недостатньо майстерні у пошуку власних обмежень. Визнавати це привселюдно — малоприємна річ. Але після завершення майстер-класу представники 19 компаній залишилися для запрошення Елі Голдратта сформувати дійове бачення для їх бізнесу. І це для мене є чудовою ознакою — насправді ідеї і принципи роботи Голдратта "пройняли" професіоналів! Адже 19 чоловік з 200, це майже 10%, навіть більше, ніж середньостатистично по світу (5%). Незважаючи на глузливі коментарі частини учасників майстер-класу, я впевнений у майбутній популярності ТОС в Україні. Бізнес країни, який не може розраховувати на потужні потоки зовнішніх інвестицій і при тому мріє про повноцінну конкуренцію на провідних світових ринках, має з азартом взятися за застосовування ТОС. Адже ця система управління дозволяє організаціям без значних інвестицій суттєво покращити свої основні фінансові результати — прибутковість, доходність капіталу і здатність генерувати гроші.

Сама особистість Голдратта справила на мене також велике враження. Елі — людина з надзвичайно гострим розумом і неймовірно темпераментна. Він весь відкритий публіці, з своїми захопленнями, роздратуваннями, бізнес-інтересами. Можливо, що декого з учасників зачепили його колючі коментарі, можливо для нашого стриманого стилю поведінки така відкритість емоцій є екстравагантною, але це властиво талантам, неординарним людям. Для мене також очевидно, що він і сам є дуже вразливою людиною, так що його поведінка є обоюдогострою зброєю.

Багато хто скаржився на те, що майстер-клас був перенасичений рекламою Goldratt Consulting. Я думаю, що це проблема юності бізнесу запрошення зірок в Україну. Така форма спілкування є типовою для майстер-класів визнаних гуру, особливо тих, для кого основний бізнес є не викладання, а консалтинг. На мою думку, журнал "&.CТРАТЕГИИ" зробив дуже важливий крок по залученню українського бізнесу до тестування і запровадження нових систем управління.

Сергій Гвоздьов, заступник декана Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs),
Школа управління змінами


Т
#2
Багато в чому Ви маєте рацію. Я перечитував статтю про ТОС в "Стратегіях" кілька разів. Доки каша в голові не перетворилась на структуровану інформацію. Навіть спробував у себе в фірмі застосувати. Кілька обмежень дійсно знайшов - вони також дійсно лежали на поверхні. Проте як зняти таке обмеження, як "переконати шефа"? Можна звичайно бейсбольною бітою, але "Шурик, єто же не наш метод" (Операція Ы). Крім того, результати аналізу мусять бути не просто йому (шефові) зрозумілі, а й стати його власними переконаннями. І не тільки його, а й усієї команди. Оскільки я, як будь-який нормальний чоловік, є достатньо лінивим, то улюблений багатьма метод "Чего тут думать, трясти надо" мене не влаштовує. А ТОС - таки дійсно для лінивих (не розумом, а небажанням після інтегрування по замкненому циклу мати в результаті зеро).
С
#3
Дякую, Тарасе, за Ваш відгук. Дуже цікаво дізнатися про ставлення до ТОС фахівців-практиків. На мою думку, для всіх нас, хто зацікавився ТОС, є два проблемних моменти - визначення кореневих обмежень системи і вміння згуртувати основних "гравців" компанії на реалізацію заходів за схемою ТОС. В свою чергу, і в першому і в другому випадку я бачу одне спільне обмеження - вміння вирішувати діалектичні протиріччя. Голдратт для цього розробив методику ТОС-мислення - вміння вскрити кореневі причини існування проблеми. Приклади ТОС-мислення є в тому числі і в книзі "Ціль-2". Типовий конфлікт менеджера з власником - один з прикладів діалектичного протиріччя. Конфлікт себе-розумного із собою-лінивим - інший приклад :)
В
#4
Я був присутній на цьому мастер-класі. Цікавим було спершу побачити автора "Цілі", а головне - почути про практичний досвід впровадження ТОС. Насправді, приклад про компанію, яка реалізує кабелі мене не вразив. Можливо через те, що він був дуже простий, та той, що на перший погляд не зміг би перетворити оборот компанії на прибуток за певний період. Тому хотілося почути ще пару прикладів успішного застосування ТОС.

З повагою,
Віталій
О
#5
Куда делись инновации

Источник: &.Журнал, 11 мая 2005 г.
Автор: Алексей Погорелов, шеф-редактор Companion Group


До тех пор, пока менеджеры будут бояться решительных перемен и «черновой» работы, прорывов в развитии компаний ждать не следует. Это самообман.

Не каждый день выпадает случай встретиться с гуру. И не где-нибудь в самолете или на приеме, а взять частичку его знаний и опыта от него самого, на его мастер-классе. Совсем уж похоже на везение, если этот мастер-класс проходит не где-то в Амстердаме или Лондоне, а в Киеве. Именно такой счастливый случай создал доктор Элия Голдратт — ведущий международный бизнес-эксперт, создатель теории ограничений систем (ТОС), признанный теоретик и практик «переворота компаний», автор международного бестселлера «Цель». Впервые приехав в СНГ, гуру «переворота бизнеса» дал компаниям действенное видение — стратегию и тактику для перевода нынешнего оборота компании в прибыль всего за четыре года. (Мастер-класс прошел в Киеве 21 апреля и был организован журналом «&.СТРАТЕГИИ» совместно с Apple Consulting, Innoware, «Стратегічний партнер» и «Квазар-Микро».)

Впрочем, об этом нельзя рассказать — это нужно было слушать от первого лица и желательно — без переводчика. Интересно другое. А именно — реакция аудитории, то есть тех собственников и руководителей высшего звена, которые пришли, чтобы найти возможности для многократного и непрерывного роста прибыли своих компаний. Я не претендую на объективность — в конце концов это мое личное впечатление. Однако считаю, что даже если половина из замеченного мною имеет под собой значимые шаблоны поведения и логики, то на это стоит посмотреть повнимательнее.

Страх смены парадигмы — болезнь украинских менеджеров

«Здесь (в Украине. — Прим. авт.) страх смены парадигмы выше, чем сопротивление изменениям, — отметил доктор Голдратт в первый же перерыв на кофе. — А точнее — мнению менеджеров о том, что сопротивление изменениям есть, и оно сильное. А ведь если обеспечить win-win-win последовательность реакций, то сопротивления изменениям не будет. Но страх смены парадигмы останется. Потому что все, что раньше было таким надежным, твердым и устойчивым, более таковым не является. Почва как будто уходит из-под ног. И нужно искать новую твердую опору. Это и есть смена парадигмы и страх, вызванный ее сменой». Чтобы еще более просто объяснить, что имел в виду гуру, приведу пример. Представьте, что однажды вы вдруг ясно увидите, что 70% людей, с которыми вы привыкли работать, просто не соответствуют требованиям, которые вы предъявляете к ним для обеспечения роста бизнеса. Что делать: всех уволить в один день? Кажется, невозможно, потому что бизнес остановится. Элия Голдратт говорит, что это и есть страх смены парадигмы. Потому что вполне возможно, что именно так и нужно поступить — всех уволить, остановить на 1 месяц бизнес, а через месяц открыть совсем новую компанию. Такую, которая будет способна на то, о чем вы даже мечтать не могли.

Впрочем, этот страх, по его мнению, у украинских менеджеров настолько силен, что впору задуматься: а что будет, если одна-две компании не побоятся сменить свои парадигмы? Ответ почти очевиден: они станут выдающимися. И недосягаемыми, поскольку все остальные пока ждут от «заморских» лекторов готовых рецептов — такой себе книги рецептов для бизнеса, открыв которую на нужной странице, можно легко решить все проблемы компании. И при этом не делать собственными руками грязную и неприятную работу.

Не проси — не воздастся!

«Как ты думаешь, — спросил меня доктор Голдратт во время второго перерыва на кофе, — какая страна заткнет за пояс Европу через 5-10 лет, если та ничего с собой не сделает?» «Китай», — ответил я. «Нет, Индия, — возразил Голдратт. — По моим наблюдениям типичный менеджер-индус на голову сильнее типичного менеджера-европейца. И речь не о менеджерах из государств Восточной Европы, а о тех, кто имеет МВА и работает на развитых рынках. Почему же тогда Индия до сих пор не обогнала Европу? Потому что еще 8 лет назад у них правительство регулировало почти все. Во всяком случае все цены на все товары были полностью регулируемыми государством. А потом они либерализовали торговлю. И в прошлом году ВВП увеличился на 8,7% по сравнению с 2003 годом. Прогноз на 2005 год — еще плюс 15%. Они очень живо и изобретательно мыслят. Так что совсем скоро Индия составит весьма серьезную конкуренцию Европе на ее традиционных рынках».

Именно правильные мыслительные процессы, агрессия в поиске по-настоящему прорывных идей должна быть главным инструментом управления современной украинской компанией. А у нас пока еще достаточно «тепличная» конкуренция на многих рынках. И потому кажется, что завтра будет так же, как и сегодня. «Успех часто ведет к высокомерию, за которым может последовать провал, — пишет Джек Траут в своей книге «Большие бренды — большие проблемы». — Когда люди добиваются успеха, они, как правило, утрачивают объективный взгляд на вещи. Они даже позволяют себе свысока судить о потребностях рынка».

Это сказано о нас, о руководителях многих украинских компаний (не обо всех, конечно). Не слишком ли жестко? Не думаю. Наш прошлогодний опрос экспертов в рамках проекта «Прорывные идеи- 2004», который был опубликован в журнале «Комп&ньоН» (как, впрочем, и два предыдущих, так и не опубликованных опроса), показал, что, к сожалению, идеи-претенденты никак «не тянут» на звание «прорывных». Мы тогда нашли несколько причин, по нашему мнению, объясняющих это. Теперь, кажется, добавилась еще одна, не менее (а может, даже более) фундаментальная. Страх смены парадигмы. И либо мы что-то меняем в своих компаниях, либо через 20 лет мы будем догонять Индию.
R
#6
Віталій,

їх можна почитати на сайті журналу Комп&ньоН:





S
#7
Здравствуйте, Алексей!

Прежде чем искать ответ нужно задать вопрос. -)

Для того чтобы искать прорывные идеи и внедрять их в жизнь нужно знать цель компании. А многие ли топ и другие менеджеры знают цель?

Спасибо.
С уважением Сергей В.
← Повернутися до списку тем