Курка чи яйце, або На основі чого діяти?

Курка чи яйце, або На основі чого діяти?Здається у житті є дилема не менш давня, ніж дилема первинності курки або яйця. Я називаю її дилемою вчителя і учня. Уявіть собі учня, якого викликають до дошки і він пропонує правильне рішення якоїсь задачки, однак це рішення невідоме вчителеві. Вчитель заперечує існування такого рішення і намагається поставити учневі погану оцінку. І ось 2 можливі форми поведінки учня: продовжувати доводити вчителеві свою правоту і нарватися на подальшу його ворожість або погодитися з його думкою, знаючи, що вона хибна.

Як вчинити?

Розумні люди кажуть, що лінія поведінки має бути обумовленою метою. Якщо мета – гарна оцінка за чверть, далі гарний атестат і т.п., треба визнати власну помилку. Якщо мета – довести власну правоту – треба продовжувати суперечку. До певного часу я згоджувався з таким підходом, однак він підсвідомо мені завжди “муляв”. І останнього разу я зловив себе на цьому ж відчутті внутрішного дискомфорту зовсім нещодавно.

Ось як усе було. Мені позвонила одна дуже шанована мною людина і дещо запропонувала. Дещо таке, що цілком збігалося з моїми інтересами і, певною мірою, навіть було жаданим на той момент. Я прямо виклав свої думки та відчуття щодо пропозиції, обмалювавши не лише явні плюси або вигоди можливої співпраці, але й можливі обмеження.

Із тих пір дзвінка не було. Проте був фідбек, із близького оточення тієї людини, мовляв, не так треба справи вести. Розмова про обмеження була явно зайвою і мені більше такої пропозиції не робитимуть.

І тут я згадав дилему вчителя-учня. Дійсно, якщо потрібен гарний атестат, не треба про обмеження.

Власне кажучи, продати щось дуже легко. Коли мета продати будь-якою ціною, не треба говорити про обмеження продукту. Однак чи приведе цей продаж до укріплення стосунків? Хто-зна…

Відверто кажучи, я не певен, що вчинив тоді правильно. Однак я певен, що принципи важливіші за мету, навіть коли вони ведуть до поразки. Можливо, іноді лише через поразку у битві можливий виграш у війні.

29 жовтня 1941 року Уїнстон Черчіль виступав перед учнями Harrow School у Лондоні. На той час він уже багато місяців воював з нацистською Німеччиною, чиї збройні сили переважали британські у рази. Його промова була дуже короткою. Ось що він сказав:
“Ніколи, не поступайтеся, ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ніколи і ні в чому, ні у великому, ні у малому. Ніколи не поступайтеся ні перед чим, окрім як перед доказами честі та здорового глузду”.

НЕ ПРОПУСТІТЬ:
Приєднуйтесь до професіоналів e-learning! На I Всеукраїнській конференції дистанційного навчання Ви дізнаєтеся про останні тренди та розробки в галузі навчання, зможете впровадити e-learning у компанії.
Детальніше →
  • Westen

    Цікаве поєднання )

  • Verdin

    Досить добре сказано! "В яблучко!" Я, як студентка, дуже добре розумію таку ситуацію.. Щоправда (мені так здавається), що мало хто тепер йде наперекір вчителю (шефу)– бажання мати хорошу оцінку, стипендію, кар’єрне підвищення і т.д. не дозволяє людині діяти згідно з покликом її розуму і серця…І це основа майбутньої проблеми:нема креативних рішень і підходів до вирішення проблем, бо людина виростає керуючись чужими настановами…Це можна в принципі застосувати і до держави!
    Дякую Вам за цікаві і пізнавальні матеріали!!!Тримати так далі!!