Серед активів, які управлінці часто використовують, але не відображають у балансі, багато цікавих речей, які не завжди ними усвідомлюються та/або вербалізуються. У сьогоднішньому контексті я маю на увазі енергію, що рухає людьми як на персональному рівні, так і на рівні організації. Так чи інакше, це один із тих чинників, що можуть бути важливими як у динаміці розвитку, так і в ефективності налаштування організації.
Мудрий управлінець Джек Велч (Jack Welch), виводячи на вершину General Electric (GE), з-поміж різних цінностей, в тому числі, зафіксував вимоги до GE-лідерства, серед яких були визначені обов’язковими такі вимоги до працівників, як «energy» та «еnergize». Працівників компанії щорічно перевіряли на відповідність до цих вимог за системою оцінки «360 градусів». Іншими словами, працівник мав не лише виявляти ознаки наявності власної енергії, але й найголовніше – заряджати інших своєю енергією через власний стиль поведінки та логіку ставлення до справи.
Я пригадую менеджерів GE у тренінговому центрі корпорації в Кротонвілі, які нас запевняли: «У Джека, у нас в цьому плані все просто, як чорне та біле – або ти відповідаєш цим принципам, або в іншому випадку реалізуєш себе в іншому місці – за межами компанії». Враховуючи, що за правилами гри в компанії відбувалося щорічне звільнення та заміна десятої частини персоналу, ти починаєш довіряти цьому. Зрештою, про необхідність енергетичної складової у лідерстві сказано багато, але про природу цієї енергії ще варто поговорити.
Менеджер, як відомо, не керує минулим і практично не впливає на теперішнє в організації, оскільки воно має системну інерцію. Менеджер впливає тільки на майбутнє – усвідомлює він це чи ні. Але потужна системоутворювальна енергія знаходиться саме у довгострокових амбітних ідеях та візіях, амбітних бажаннях усвідомлених змін. Це створює дивне енергетичне поле, яке і структурує, і направляє організацію. Власне, пріоритет довгострокового над короткостроковим визначає великою мірою системність, перспективність бізнесу. А сама по собі «ідея» як явище має енергетичний потенціал, який неймовірно вливає на керовану істоту – людину.
Нещодавно читав думки випускника Президентської МВА В’ячеслава Геращенка. Спочатку він цитує німецького філософа Лейбніца: «Справжнє грандіозне – разом з майбутнім», а далі пише свої думки: «Теперішнє саме по собі чудове, проте з майбутнім, з його баченням, моделлю, спрямованістю у післязавтра сьогодення стає грандіозним. По-моєму, візійний інструмент, або візія як інструмент, що застосовується персонально або корпоративно, стрибком додає якість життя в кілька разів».
Ще одна важлива річ, яка несе в собі енергетичний потенціал, – це цінності, інтенції, персональні та групові, у полі яких здійснюється реалізація бізнесових ідей. При досягненні такого роду ціннісного резонансу решта управлінських дій перетворюється на інструментальне налаштування речей простішого порядку – цілей, бізнес-моделей, тактик тощо.
Сьогодні, нарешті, можна говорити й про складову, яка навряд чи була активно використана в індустріальну добу, можливо, активніше у постіндустріальну, однак саме сьогодні вона стає однією з найважливіших складових у нових формах побудови організаційних відносин. Йдеться про естетику.
Якось американська письменниця і філософ Айн Ренд (Ayn Rand) зауважила, що найважливішій принцип літературної естетики сформулював Арістотель, коли сказав, що література важливіше історії, оскільки історія виявляє речі такими, якими вони були, а література показує їх такими, якими вони могли б і повинні бути. Це, очевидно, ширший принцип.
Кожен сучасний підприємець і керівник мають привілеї вибору, створення, реалізації свого світу через спроможність власного вольового акту – світ створюється таким, яким міг би бути, таким, яким він має бути. Творчі люди, до яких належать управлінці, які створюють, реалізують свою естетичну енергію.
Це є Божим даром людини – створювати гармонію, реалізувати через муки потребу творення нового рішення, стилю, встановлення нового балансу. Це не можна вирахувати. Це виходить з людини. Це її потреба, потреба духу. Де це криється – чи то Діонісій підкаже, чи філософія серця Сковороди, чи пошуки Шеллінга, чи наше щире естетичне сприйняття природи та мистецтва? Невідомо. Але точно не від розрахунку, не від логосу. Естетика гри, цілісність, стиль, повага до супротивника й пошук однодумців, пропозиція нового у недосконалому світі – енергія, що перетворює й живить плем’я романтиків, єдине плем’я, яке удосконалює світ.
Вперше опубліковано у “Київстар Бізнес” дайджест
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців